У соціальних мережах — заборонено. Чому зусилля різних країн світу, спрямовані на обмеження доступу дітей до соціальних мереж, не забезпечують успіху

Ще два роки тому думка про законодавчу заборону доступу підлітків до таких платформ, як Instagram чи TikTok, видавалася надто радикальною. На сьогодні ж це стало глобальним трендом, що поширюється швидше за будь-які інші інтернет-регуляції останніх років. Австралія, Великобританія, Індонезія, Бразилія, десятки європейських країн, і тепер увесь Євросоюз на рівні блоку, синхронно ухвалюють рішення. Вони прагнуть заборонити або суттєво обмежити дітям доступ до соціальних мереж — Франція вже стала першою країною в ЄС, яка запровадила такі обмеження.

Проте, перший значний експеримент з обмеження доступу до соціальних мереж, проведений австралійською владою, продемонстрував, що насправді ця проблема є значно складнішою, ніж уявлялося прихильникам заборон. Ухвалення закону, навіть із суворими штрафами, виявляється недостатнім. Соціальні платформи не встигають впроваджувати обмежувальні функції, діти та підлітки навчилися обходити будь-які заборони, а правозахисники наголошують, що подібні обмеження лише шкодять вільному інтернету.

Як тренд на обмеження доступу до соцмереж дійшов до Брюсселя

На початку липня стало відомо, що керівниця Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн планує анонсувати запровадження загальноєвропейської заборони на використання соціальних мереж для дітей. Юридичної бази для цієї заборони поки не існує, мінімальний віковий поріг для таких обмежень, як і механізми його контролю, ще не визначені. Водночас окремі країни ЄС пропонують власні варіанти реалізації подібних обмежень — від отримання явної батьківської згоди на користування такими сервісами до впровадження технологій для підтвердження віку.

Ініціатива фон дер Ляєн, певною мірою, є продовженням ідей окремих країн ЄС щодо обмеження доступу до соціальних мереж. Ще у травні 2025 року Франція, Іспанія, Греція та Ірландія об’єднали зусилля для досягнення загальноєвропейської заборони на використання соцмереж дітьми до 15 років. Тоді речник Єврокомісії Томас Реньє дистанціювався від цієї ідеї, заявивши, що це питання має вирішуватися на рівні кожної країни ЄС окремо, а не Брюсселем.

Проте вже у травні 2026 року Урсула фон дер Ляєн особисто анонсувала загальноєвропейські правила на саміті з питань штучного інтелекту та дітей у Копенгагені, а в липні підтвердила ці плани, пообіцявши представити законодавчу ініціативу, що закріплює цю заборону.

Країни ЄС за запровадження вікового цензу в соціальних мережах

Наразі понад 20 країн-членів ЄС вже розглядали або готували національне законодавство щодо вікових обмежень. При цьому в різних країнах застосовуються власні підходи до цих обмежень. Наприклад, Данія пропонує сувору заборону для дітей до 13 років та батьківську згоду для вікової групи 13—15 років; такої ж логіки, але з іншими віковими межами, дотримуються Італія, Португалія та Люксембург. У Німеччині консерватори канцлера Мерца обговорюють жорстку заборону для дітей до 14 років та «обмежений доступ» через спеціальну підліткову версію для тих, кому 14—16 років. Греція рухається у схожому напрямку.

Франція обрала жорстку заборону для дітей до 15 років, Іспанія готує заборону для дітей до 16 років, Австрія, Данія і Словенія ініціюють аналогічні заборони для вікових меж 14, 15 і 15 років відповідно, Італія та Ірландія розглядають пороги 15 і 16 років.

У ЄС не обмежуються лише декларативними заявами. У квітні 2026 року було представлено європейський застосунок для верифікації віку, побудований на технології «нульового розкриття» (zero-knowledge), яка дозволяє підтвердити, що користувач старший за певний вік, не розкриваючи ані дату народження, ані особисті дані.

Використання цього застосунку залишається добровільним для платформ: ті, хто вирішить не підключатися, мусять довести, що їхні альтернативні механізми верифікації за віком є настільки ж ефективними, інакше вони ризикують отримати штрафи та санкції — такі обмеження зафіксовані в європейському Акті про цифрові послуги (DSA). Ця технічна підготовка до запровадження обмежень відбувається на тлі активної перевірки застосування DSA. Так, у квітні 2026 року Єврокомісія попередньо визнала Meta порушником Акту про цифрові послуги через нездатність заборонити дітям до 13 років користуватися Facebook та Instagram. А вже на початку липня нове розслідування Єврокомісії показало, що Meta порушила Закон про цифрові послуги (DSA) через дизайн Facebook та Instagram, який викликає залежність у користувачів.

Шлях Великобританії та США

Найбільш резонансний крок серед розвинених демократій зробила Великобританія: уряд Кіра Стармера анонсував заборону для дітей до 16 років користуватися Snapchat, TikTok, YouTube, Instagram, Facebook та X — вона набуде чинності навесні 2027 року. Месенджери на кшталт WhatsApp під заборону не потрапляють, але платформи мусять заблокувати стріми та спілкування з незнайомцями. Британська модель виходить за межі австралійської, поширюючись і на ігрові сервіси. Показово, що Стармер вирішив діяти не лише через законодавство, а й через прямий адміністративний тиск: у квітні він скликав представників найбільших американських технологічних компаній — Meta, X, TikTok, Google і Snap — щоб обговорити з ними, які саме кроки потрібні для захисту дітей в інтернеті вже зараз, не чекаючи набрання чинності закону. Вже в середині липня з’явилися нові британські ініціативи, цього разу вони стосувалися запровадження «комендантської години» в соцмережах для 16—17-річних користувачів. У цей час підлітки не матимуть можливості користуватися соціальними сервісами.

У США просування подібних ідей на федеральному рівні застрягло в Конгресі, тому ініціатива перейшла на рівень штатів. Станом на липень 2026 року щонайменше 20 штатів ухвалили закони, що стосуються доступу неповнолітніх до соцмереж, адиктивних стрічок, «дизайну з урахуванням віку» чи інших вимог онлайн-безпеки. Вірджинія запровадила ліміт в одну годину на день для користувачів до 16 років без батьківської згоди, Небраска обмежила «адиктивні» функції на кшталт нескінченної стрічки та автопрогравання саме для неповнолітніх, а Флорида, Джорджія, Теннессі, Юта, Техас та інші штати вимагають верифікації віку та батьківської згоди в різних варіаціях.

Водночас дедалі успішнішою для регуляторів стає інша стратегія — не прямі вікові заборони, а позови проти платформ через їхній шкідливий дизайн. Верховний суд США відмовився розглядати апеляцію Meta у справі «Meta проти Вермонту», залишивши чинним позов до техногіганта генпрокурорки Чаріті Кларк. Представники штату Вермонт стверджують, що Meta свідомо використала знання про психологічні вразливості підлітків, щоб сформувати залежність від Instagram, і водночас вводила користувачів в оману щодо безпечності платформи.

Ця справа — лише один епізод скоординованої кампанії 42 генеральних прокурорів штатів проти Meta. У березні 2026 року журі присяжних у справі, поданій генеральною прокуроркою Нью-Мексико, ухвалило рішення про виплату Meta $375 млн штрафів за звинуваченнями в оманливих заявах щодо безпеки платформ і сприянні сексуальній експлуатації дітей. Того ж місяця інше журі в Лос-Анджелесі визнало Meta та Google (Alphabet) винними в недбалому проєктуванні платформ, шкідливих для молоді, й призначило компенсацію в $6 млн 20-річній позивачці.

Іншими словами, американська модель регулювання ділиться на два паралельні треки: спроби прямих вікових заборон гальмуються судами як обмеження свободи слова, тоді як позови про шкідливий дизайн і оманливі практики просуваються значно успішніше — і, можливо, саме вони, а не законодавчі вікові обмеження, стануть головним інструментом тиску на платформи в американському контексті.

Австралія: перша спроба обмеження, проте не надто вдала

Австралія першою у світі заборонила соціальні мережі для дітей до 16 років. Відповідний закон було ухвалено ще у 2024 році, він набув чинності 10 грудня 2025 року. Закон стосується Facebook, Instagram, Threads, X, YouTube, Snapchat, Reddit, Kick, Twitch, Bluesky і TikTok. Платформи були змушені видалити дописи юзерів, яким не виповнилося 16 років, і запровадити механізми, які б забороняли реєстрацію цим користувачам. За відсутність «розумних зусиль» щодо блокування неповнолітніх платформам спершу загрожував штраф до 49,5 млн австралійських доларів (близько $35 млн), але у червні цього року уряд подвоїв максимальний штраф для платформ за надання доступу до соцмереж неповнолітнім.

Перші офіційні результати запровадження закону виглядали приголомшливо: до середини грудня 2025 року платформи деактивували чи обмежили близько 4,7 млн дитячих акаунтів, а до березня 2026 року додалося ще понад 300 тисяч блокувань. Проте згодом стало зрозуміло, що масові видалення профілів не означають реальної втрати доступу до них неповнолітніх.

Дослідження, в рамках яких було створено 50 тестових акаунтів для неповнолітніх, показали, що жодна платформа не змогла ідентифікувати та видалити ці профілі. Понад те, деякі акаунти нібито 16-річних користувачів бачили рекламу молодіжного банкінгу, а один акаунт на X — порнографічний контент.

У British Medical Journal вийшло дослідження, проведене науковцями Університету Ньюкасла. Воно показало, що серед 408 підлітків 12—17 років понад 85% тих, кому менше 16, й надалі активно користувалися соцмережами, здебільшого через власні акаунти. Використання лишалося стабільним у 12—13-річних, знизилося в 14—15-річних і зросло серед 16-річних. Дві третини підлітків стикалися з деякими спробами перевірки віку.

Доповідь фонду Molly Rose Foundation деталізує способи обходу заборони: більшість дітей взагалі не мусили обходити заборону, бо їхні акаунти системи аналізу контенту соцмереж просто не виявляли. З тих, хто зберіг доступ, 70% назвали обхід системи обмежень «легким», 46% пройшли повторну перевірку на наявному акаунті, частина попросили друга чи родича зареєструвати акаунт, близько 5% використовували VPN.

Які є проблеми в обмеженні доступу до соціальних мереж для дітей

Австралійський досвід не лише ініціював хвилю заборон соціальних мереж для неповнолітніх по всьому світу, але й показав, та й те лише частково, з якими проблемами можуть зіткнутися інші країни, які вирішать іти цим шляхом.

Першою з них може стати ефект витіснення або заміни. Закони містять чіткий перелік платформ, для яких встановлюється обмеження для дітей. Проте неповнолітні користувачі можуть обрати інші платформи та мігрувати в Telegram, Roblox, Twitch, BeReal чи ще якісь соціальні онлайн-сервіси. А ще — скористатися технологіями анонімізації, до прикладу, VPN. Австралійські дані про VPN і фейкові акаунти підтверджують, що цей канал обходу вже працює й активно використовується. Експерти попереджають: із посиленням систем вікової верифікації частина користувачів може дедалі частіше вдаватися до таких способів обходу.

Водночас в експертному середовищі існує сумнів у самій ефективності заборони. Amnesty Tech наполягає: дієвіше не забороняти дітям соцмережі повністю, а захищати всіх користувачів цих сервісів через регулювання даних і кращий дизайн платформ, наприклад, через обмеження адиктивних механік. Саме про них ідеться в резолюції Європарламенту, в якій зазначено, що компанія Meta порушила європейський закон DSA через дизайн її соціальних мереж, який визнано таким, що викликає залежність. Та й нещодавнє рішення американського суду про те, що Meta та YouTube винні у формуванні залежності, підтримує підхід європейських законодавців.

Навіть попри те, що окремі штати США намагаються регулювати доступ до соцмереж на власному рівні, Американська галузева асоціація NetChoice, яка представляє інтереси великих технологічних компаній, систематично оскаржує в судах ці закони штатів про вікові обмеження та безпеку дітей в інтернеті, посилаючись насамперед на порушення Першої поправки до Конституції США, та блокує один закон за іншим, посилаючись на право дітей на доступ до інформації.

Не меншою проблемою може стати розрив між популярністю ідеї обмежень у суспільстві та її реалізовністю. Опитування міжнародної дослідницької компанії YouGov, проведене перед ухваленням австралійського закону, показало, що цю ідею підтримували 77% австралійців, але навіть її прихильники відзначали складність у перетворенні політичної волі на робочий механізм контролю. Саме тому наразі країни, які лише готують подібні закони, мають шанс спостерігати, що саме не працює в Австралії, та не повторювати цих помилок.

Почасти на уроках Австралії та нездатності самих платформ боротися з доступом неповнолітніх до соцмереж базується підхід ЄС — Брюссель закладає вікову перевірку на рівні операційної системи через Apple і Google, а також готується до законодавчого визначення «цифрового віку повноліття» й активного використання застосунку для перевірки віку в мережі.

Що чекає країни, які підуть цим шляхом

Головний висновок з австралійського експерименту — не в тому, що заборони не працюють взагалі, а в тому, що вони не працюють автоматично. Верифікація віку залишається слабким місцем, а мотивовані підлітки, та й самі платформи, яким невигідно ускладнювати власну бізнес-модель, завжди знаходять спосіб обійти будь-які обмеження: від фейкових профілів до VPN, від відвертої брехні про вік до домальованих вусів, які для алгоритму виявляються переконливішими за паспорт.

Це не означає, що тренд на заборону соціальних мереж для дітей зупиниться — навпаки, регуляторна відповідь на цю проблему, ймовірно, ставатиме жорсткішою. Наприклад, Великобританія вже пішла далі за Австралію, розширивши заборону на стрімінгові й ігрові функції; Данія, Франція та Португалія роблять ставку на державні системи цифрової ідентифікації. А ідея Євросоюзу вбудувати верифікацію віку прямо в операційні системи смартфонів через Apple й Google унеможливить попередні способи обходу заборон, протестовані вигадливими підлітками.

Якщо проаналізувати підходи різних країн світу до таких обмежень, то стає очевидно, що наразі існує дві різні ідеології розв’язання цієї проблеми. Перша — це обмеження за віком, яке платформи мусять технічно забезпечити (шлях Австралії, Великобританії, Данії, Франції, невдовзі, можливо, і всього ЄС). Підхід другий — глобальніший і складніший — обмеження адиктивних механік, більш прозорі алгоритми, кращий захист даних. Найбільш імовірно, світ побачить не перемогу однієї моделі, а їх вимушене поєднання — бо жодна технологія верифікації не довела, що витримає тиск мільйонів мотивованих підлітків, а судова практика дедалі очевидніше винагороджує підхід, який атакує архітектуру продукту, а не малює навколо дитини непроникний віковий периметр.

Колаж створений за допомогою Grok

<div