Легендарні цепеліни: історія гігантів неба

Дирижабль – це літальний апарат, наповнений газом, легшим за повітря, аеростат з двигуном, що дозволяє йому рухатися незалежно від напряму вітру. Назва походить від французького слова “dirigeable” – керований. Апарат зазвичай має обтічний корпус, пропелери, стабілізатори, кермо напряму та висоти, а також одну або кілька гондол для екіпажу, пасажирів чи вантажу.

Винахідником дирижабля вважають французького математика Жана Батіста Марі Шарля Меньє. Він запропонував корпус у формі еліпсоїда з двома оболонками для регулювання висоти польоту та три пропелери для керованості. Однак двигуна він не передбачав, а гвинти мали рухатися силою людей. Ідея так і не була реалізована.

Перший у світі дирижабль сконструював французький інженер Анрі Жиффар. Його апарат був оснащений паровим двигуном потужністю три кінські сили. У вересні 1852 року Жиффар здійснив політ над Паризьким іподромом, подолавши приблизно 30 км із середньою швидкістю 10 км/год. Цей політ започаткував епоху моторної авіації та дирижаблів.

Через двадцять років на подібний літальний апарат встановили двигун внутрішнього згоряння. Це зробив німецький інженер Пауль Хенлейн.

Граф Фердинанд фон Цеппелін у 1891 році вийшов у відставку і почав займатися розробкою та випробуванням дирижаблів. У 1898 році він заснував «Акціонерне товариство сприяння повітроплавству» (Aktiengesellschaft zur Förderung der Luftschiffahrt) зі статутним капіталом у 800 тис. золотих марок.

Він організував серійний випуск дирижаблів жорсткої конструкції, які мали дюралюмінієвий каркас, обтягнутий тканиною. Підйомна сила створювалася окремими водневими балонами, розташованими всередині каркаса. Дирижаблі такого типу відтоді почали називати цепелінами.

Найбільший цепелін «Гінденбург», як і майже всі інші, був створений доктором Людвігом Дюрром. У 1900 році він почав працювати асистентом графа фон Цеппеліна з розробки та будівництва дирижабля LZ-1 (Luftschiff Zeppelin), який здійснив перший політ над Боденським озером 2 липня того ж року.

Невдовзі цепеліни здобули репутацію надійних літальних апаратів і широко використовувалися для перевезення пасажирів та вантажів на далекі відстані. У 1909 році фон Цеппелін заснував першу у світі авіакомпанію.

Під час Першої світової війни дирижаблі почали використовувати німецькі військові. Вони здійснювали руйнівні бомбардування мирних міст, породжуючи новий страх — смерті з неба. Однак винахід запальних куль у 1916 році поклав край пануванню грізних німецьких повітряних суден. 60 із 84 апаратів, збудованих у роки війни, були знищені таким чином.

У період між двома світовими війнами у Великій Британії була спроба розробки власних дирижаблів за підтримки міністерства авіації. Проте кампанію згорнули після аварії одного з прототипів у жовтні 1930 року.

Тим часом дирижаблі графа фон Цеппеліна знову почали перевозити пасажирів і мирні вантажі. І раптом сталася катастрофа…

6 травня 1937 року, після успішного трансатлантичного перельоту, колосальний повітряний корабель «Гінденбург» здійснював посадку в місті Лейкхерст, штат Нью-Джерсі. Під час приземлення його охопило полум’я. Загинули 35 осіб зі 97, які перебували на борту, а також один співробітник наземної служби. Раптовий трагічний кінець елегантного німецького повітряного корабля став авіаційним аналогом загибелі «Титаніка», яка сталася за чверть століття до того.

Навіть після катастрофи «Гінденбурга» пасажири продовжували бронювати квитки на перельоти з Німеччини до США та Південної Америки на борту дирижабля аналогічного класу «Граф Цепелін». Однак усі заплановані рейси скасували. Уряд Німеччини заборонив пасажирські перевезення на дирижаблях, вивів «Граф Цепелін» з експлуатації, а у 1940 році закрив програму будівництва «Гінденбург-2».

Трагічна аварія сталася через використання водню. Хоча логічніше було б застосувати негорючий газ гелій. Однак єдиний його виробник, США, категорично відмовлявся постачати його іноземним державам, включно з Німеччиною.

У 1990-ті роки наступник оригінальної компанії у Фрідріхсгафені, Zeppelin Luftschifftechnik GmbH, знову почав будувати літальні апарати. Перший експериментальний апарат під назвою «Фрідріхсгафен» здійснив політ у вересні 1997 року. Сучасні цепеліни, значно менші за своїх гігантських попередників, є високотехнологічними напівжорсткими гібридними літальними апаратами. Їхні головні переваги – висока швидкість і відмінна маневровість. Zeppelin NT виробляється серійно і рентабельно експлуатується для туристичних польотів, дослідницьких місій тощо.

У 2014 році було засновано LTA Research – стартап, що створив новий дирижабль і отримав $250 млн підтримки від колишнього керівника Google Сергія Бріна. У 2023 році компанія розпочала льотні випробування пасажирського корабля Pathfinder 1.

Його довжина становить 121,9 метра, майже вдвічі більше, ніж у Boeing 747. Керує судном один пілот за допомогою джойстиків.

Цікаві факти:

• Гурт Led Zeppelin був названий на честь цепелінів. Барабанщик гурту The Who Кіт Мун зневажливо зауважив, що проєкт має такі ж шанси відірватися від землі, як «свинцевий цепелін» (lead zeppelin). Гітарист новоствореного гурту Джиммі Пейдж вирішив взяти цю фразу як назву гурту, викинувши з першого слова букву «a». Гурт увірвався на рок-сцену, а їхній дебютний альбом мав приголомшливий успіх.

• Дирижаблі, що використовувалися під час Першої світової, могли підійматися на висоту 6-8 км і долати відстань до 12-15 тис. км без посадок. Багато сучасних літаків не спроможні подолати таку дистанцію.
• Дирижабль теоретично може летіти тижнями без посадок, оскільки йому не потрібні часті дозаправлення.
• Більшість дирижаблів мали сигароподібну форму. Однак існували й інші моделі, наприклад, майже кулясті і навіть дископодібні.
• Об’єм найбільших моделей дирижаблів перевищував 200 тис. м³.
• У сучасному світі великі дирижаблі не використовуються, оскільки їм потрібен спеціальний ангар, який є надто дорогим в обслуговуванні.
• На відміну від повітряної кулі, дирижаблі не можуть сідати просто на землю. Їм для цього потрібна спеціальна причальна щогла, а також ціла команда наземного персоналу.
• Співвідношення маси до корисного навантаження у дирижаблів значно вище, ніж у літаків. Воно може сягати 40% загальної маси.
• 23 травня 1928 року італієць Умберто Нобіле спробував підкорити Північний полюс на жорсткому дирижаблі «Італія». Повітряне судно зазнало катастрофи. Нобіле і більшість його команди залишилися живими.
• Влітку 1929 року «Граф Цепелін» неспішно облетів земну кулю за 21 день. На пасажирів чекав рівень комфорту, недоступний навіть на останніх моделях реактивних комерційних літаків.

Яким був легендарний «Гінденбург»:

Найбільший дирижабль розвивав швидкість до 112 км/год. На його борту розташовувалися комфортабельні загальні салони, 25 затишних двоспальних пасажирських кают, житлові відсіки для екіпажу, корабельні кубрики, а також просторі дворівневі прогулянкові палуби всередині витонченого корпусу. Там були ресторан, бар, коктейльний зал і навіть кімната для паління, яка з метою безпеки була розміщена в герметичному відсіку.

Велику увагу було приділено зменшенню ваги меблів та інших предметів інтер’єру. Каркаси стільців виготовлені з трубчастих алюмінієвих профілів, раковини в каютах — з пластику, стіни — з піноматеріалів. Інтер’єр був розроблений архітектором Фріцем Аугустом Бройхаусом де Гротом, який прославився дизайном інтер’єрів океанських лайнерів та ультрамодних заміських будинків зірок. На шовку, що покривав поверхні стін, красувалися мальовничі зображення сцен великих історичних подорожей, пригод графа фон Цеппеліна та екзотичних пейзажів. «Гінденбург» охрестили «готелем, що літає».

З технічної точки зору «Гінденбург» був шедевром конструкторської думки. Максимальна злітна маса дирижабля сягала 210 тонн. Обшивка з бавовняної тканини була просякнута алюмінієвою пудрою, щоб відбивати радіацію та ультрафіолетове випромінювання — звідси й сріблястий відтінок корпусу. Крім пасажирів з багажем і навіть персональними автомобілями, дирижабль був здатний перевозити через Атлантику значні обсяги вантажів та пошти.

Як силова установка на «Гінденбурзі» використовувалися чотири 16-циліндрові дизельні двигуни виробництва компанії Daimler-Benz — такі ж стояли на найсучасніших німецьких торпедних катерах тієї пори. За кожним двигуном протягом усього польоту стежила окрема команда механіків, яким доводилося виходити з корпусу назовні та пробиратися до рухових пілонів вузькими алюмінієвими містками під оглушливий гуркіт моторів. Все це відбувалося непомітно для пасажирів, які насолоджувалися коктейлями в барі.

Подробиці можна знайти на сайті: investory.news