Відпустка за кордоном: бронюйте вже зараз

Питання виїзду за кордон у період воєнного стану в Україні залишається актуальним, особливо для тих, хто підлягає бронюванню. Відпустка заброньованого працівника за кордоном — це складна і багатогранна тема, яка вимагає уважного аналізу законодавчих змін та практичних механізмів її реалізації.

Виїзд за кордон заброньованих працівників у відпустку

Заброньовані працівники — це особи, які мають спеціальний статус та залишаються на своїх посадах для забезпечення функціонування критичної інфраструктури або підприємств, що мають значення для обороноздатності та економіки країни. Попри бронювання, питання їхнього тимчасового виїзду за кордон залишається відкритим.

На період дії воєнного стану та загальної мобілізації щодо чоловіків — громадян України діють обмеження для виїзду за кордон. Ці обмеження не застосовують до осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації (ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII; далі — Закон про мобілізацію).

Порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону визначають Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені постановою КМУ від 27.01.1995 № 57 (далі — Правила № 57). Законодавство про працю це питання не регламентує.

У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону мають військовозобов’язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених у пунктах 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону про мобілізацію, а також пункті 2-14 Правил № 57 (абз. 1 п. 2-6 Правил № 57).

Отже, законодавство передбачає можливість тимчасового виїзду таких осіб за межі України, зокрема у разі необхідності лікування, участі у міжнародних заходах, а також — за наявності погодженої відпустки. Проте виїзд за кордон заброньованих працівників у відпустку можливий лише за умов дотримання спеціальних процедур і за погодженням з органом, який здійснив бронювання.

Виїзд за кордон заброньованих осіб у відпустку: порядок оформлення

Якщо підприємство не заперечує проти відпустки працівника за межами України, доцільно оформити її у загальному порядку відповідно до Закону про відпустки.

Окрім наказу про надання відпустки, роботодавець може видати працівникові довідку про місце роботи або інший документ, який підтверджує трудові відносини та факт перебування у відпустці. Водночас такі документи не гарантують безперешкодний перетин державного кордону, а лише підтверджують відповідні обставини.

На практиці працівникові рекомендується мати при собі:

• паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
• військово-обліковий документ;
• документи, що підтверджують бронювання (за наявності);
• наказ про надання відпустки або його копію;
• довідку з місця роботи (за потреби);
• інші документи, які підтверджують підставу виїзду, якщо цього вимагають Правила № 57.

Отже, для того, щоб скористатися правом на відпустку за межами країни, заброньована особа повинна:

• отримати письмовий дозвіл від органу, що здійснив бронювання;
• подати відповідні документи на перетин кордону (наказ про відпустку, дозвіл на виїзд тощо);
• підтвердити мету виїзду (наприклад, туристичні бронювання, лікування або сімейні обставини).

Для зручності оформлення, скористайтеся табличкою:

Працівники, яких можна направити у закордонне відрядження

ВАЖЛИВО!

Законодавство не містить вичерпного переліку документів, які гарантують пропуск через державний кордон заброньованого працівника під час відпустки. Перед плануванням поїздки доцільно уточнити актуальні вимоги безпосередньо в Державній прикордонній службі України, оскільки практика застосування Правил № 57 може змінюватися.

Відпустка за кордон для військовослужбовців

Особливої уваги заслуговує відпустка за кордон для військовослужбовців. Порядок надання відпусток військовослужбовцям регулюють Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу», а також нормативно-правові акти Міністерства оборони України.

Водночас відпустка за кордон для військовослужбовців регулюється окремими спеціальними правилами і суттєво відрізняється від порядку виїзду заброньованих працівників. Надання військовослужбовцю відпустки саме по собі не означає надання дозволу на виїзд за кордон. Такий виїзд можливий лише у випадках, передбачених законодавством, та за наявності відповідного дозволу командування і документів, що підтверджують право на перетин державного кордону.

Порядок оформлення таких дозволів залежить від категорії військовослужбовця, виду відпустки та підстав для виїзду. Остаточне рішення щодо пропуску через державний кордон, як і в інших випадках, приймають уповноважені посадові особи Державної прикордонної служби України.

Відпустка за кордон для військовослужбовців може бути надана:

• у зв’язку з сімейними обставинами;
• з метою лікування за межами України;
• у виключних випадках — для короткострокового відпочинку (якщо це не суперечить воєнному становищу).

Проте подібні виїзди є винятками і потребують ретельного обґрунтування, зокрема з медичних або гуманітарних підстав.

Увага!

Порядок виїзду військовослужбовців за кордон не поширюється на заброньованих працівників. Це різні правові статуси, для яких законодавство встановлює різні умови та процедури перетину державного кордону.

Наслідки не повернення працівника з-за кордону після відпустки

Підприємство не несе відповідальності за поведінку працівника під час його офіційної відпустки. Водночас за дотримання правил перетину державного кордону відповідає виключно Державна прикордонна служба України.

Право працівника на відпустку ґрунтується на таких засадах:

• працівникові гарантується можливість використання відпустки встановленої тривалості з гарантією збереження за ним місця роботи (посади) та заробітної плати (або допомоги — у випадках, передбачених законодавством). Таку норму передбачає Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки);
• заборонено замінювати щорічну відпустку грошовою компенсацією, окрім ситуацій, прямо передбачених статтею 24 зазначеного Закону.

Ці положення закріплені в частині третій статті 2 Закону про відпустки.

Оформлення надання відпустки відбувається шляхом видання наказу керівником підприємства. Ознайомлюють працівника з наказом під підпис із фіксацією дати ознайомлення згідно з типовою формою № П-3 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки», затвердженою наказом Держкомстату від 05.12.2008 № 489 (далі — форма П-3).

Наразі не існує нормативно-правових актів, які б зобов’язували керівництво підприємства погоджувати місцезнаходження працівника під час відпустки, як в межах України, так і за кордоном. Типова форма П-3 також не передбачає фіксації таких відомостей, тому роботодавець не має обов’язку вносити подібну інформацію на прохання працівника.

Роботодавець зобов’язаний за запитом працівника надати довідку про місце роботи із зазначенням його посади, спеціальності, кваліфікації, періоду роботи та рівня заробітної плати (ст. 49 КЗпП). Водночас у КЗпП відсутні норми, які б передбачали необхідність погодження роботодавцем перетину кордону працівником під час відпустки або визначення його місцеперебування.

Довідка щодо відпустки за кордоном заброньованого працівника

Таким чином, трудове законодавство не покладає на роботодавця обов’язку погоджувати місце перебування працівника під час його відпустки. Після оформлення відпустки працівник самостійно вирішує, де її проводити, якщо інше не встановлено законом. Водночас щодо заброньованих працівників роботодавцю варто враховувати специфіку їхнього статусу. Оскільки такі працівники забезпечують виконання завдань підприємства, яке має критичне значення для держави, доцільно завчасно оцінити ризики, пов’язані з можливим неповерненням працівника після закінчення відпустки.