Українські ЗМІ та соціальні мережі обговорюють конфлікт з Угорщиною, зосереджуючись на ситуації навколо “міндічгейту”.

Весняно-літній період 2026 року позначився чи не найбільшим міждержавним скандалом між Україною та Угорщиною за останнє десятиліття, а також приніс зміну керівництва в Угорщині та поліпшення двосторонніх відносин. Найвищого рівня напруги стосунки між державами досягли на початку березня через арешт в Угорщині українських інкасаторів, які перевозили кошти та золото державного банку «Ощадбанк».

В українському інформаційному полі міждержавні конфлікти зазнали певних трансформацій. Після первинних реакцій коментатори в соціальних мережах досить швидко переходили до аналізу внутрішніх проблем України, зокрема корупційних явищ у владі.

Окреме місце в медійному дискурсі зайняла критика керівництва Національного банку України, зокрема його голови Андрія Пишного. Фокус критики на особі Пишного виявився вельми вигідним для опозиційно налаштованих вітчизняних коментаторів і політиків, оскільки НБУ як регулятор банківської сфери рідко надає подібні підстави для публічних звинувачень. Така критика також виділяється з-поміж типових об’єктів звинувачень у корупції, якими найчастіше стають народні депутати, вищі посадовці держави та представники виконавчої гілки влади.

Попри те, що вилучені цінності зрештою були повернуті, а затримання українських громадян було визнано неправомірним, тези про можливе обслуговування інкасаторами інтересів українських корупціонерів тривалий час циркулювали в інформаційному просторі, обрастаючи персональними звинуваченнями на адресу представників влади та бізнес-партнерів Володимира Зеленського.

Прихід до влади в Угорщині нового прем’єр-міністра Петера Мадяра та його партії «Тиса» породив певні сподівання на покращення відносин з Україною, що підтверджується зняттям угорського вето на переговори щодо вступу України до ЄС.

Водночас, обережний оптимізм щодо нового угорського уряду базується не стільки на системних змінах, скільки на оцінці окремих кроків, як-от повернення активів чи обіцянки проведення внутрішніх розслідувань. Це також пов’язано з початковим кредитом довіри до нового керівництва Угорщини, яке, демонструючи прагматизм, показало більшу готовність до цивілізованого діалогу, ніж попередній проросійський уряд Орбана.

Дослідимо детальніше, як трансформувалися наративи у коментарях соціальних мереж щодо міждержавних відносин України та Угорщини.

Передумови подій

12 квітня 2026 року в Угорщині відбулися парламентські вибори. Внаслідок виборів партія «Фідес» втратила більшість, а прем’єр-міністром держави став Петер Мадяр. Його партія «Тиса» здобула 53% голосів виборців.

У рамках виборчої кампанії партія «Фідес» під проводом Віктора Орбана обрала стратегію демонізації України. Зокрема, представники «Фідес» звинувачували Україну в утисках угорської меншини, вимагали від України негайного запуску нафтопроводу «Дружба», який було атаковано росіянами 27 січня 2026 року. У виборчій кампанії 2026 року для збереження влади партія «Фідес» залучала російських політтехнологів.

Один із епізодів конфронтації мав місце на початку березня. 5 березня, у відповідь на погрози Орбана, президент Зеленський заявив, що може передати адресу Віктора Орбана українським військовим.

А 6 березня Міністерство закордонних справ України поінформувало, що в Угорщині було затримано сімох громадян України:

«Ці семеро українців є співробітниками державного банку «Ощадбанк», які здійснювали рейс двома інкасаторськими автомобілями між Австрією та Україною, перевозячи кошти та цінності в рамках регулярних перевезень між державними банками».

Прихильники Орбана, політики та представники силових відомств підтвердили, мовляв, українські громадяни перевозили кошти, які є доказом відмивання грошей елітами України.

7 березня українців було екстрадовано. Вилучені кошти та золото були повернуті лише 6 травня, вже після поразки Орбана на виборах. 9 травня партія «Тиса» сформувала уряд, який очолив Петер Мадяр.

У червні Угорщина скасувала своє вето на відкриття першого кластера переговорів щодо вступу України до ЄС.

Центр досліджень «Детектор медіа» проаналізував публікації в українському сегменті онлайн- та соціальних медіа, щоб з’ясувати, як вони висвітлювали виборчу парламентську кампанію та супутні їй скандали.

Методологія аналізу

Аналіз ґрунтується на інформації, наданій компанією Semantrum. Пошуковий запит включав комбінацію похідних від слів: «інкасатор», «золото», «золоті злитки», разом із похідними від «Угорщина» та «Орбан». Також були використані похідні та словоформи від: «Зеленський», «Україна», «корупція» та «вибори». Запит виключав усі формулювання, що стосуються спорту та спортивних змагань, золотих іконостасів і золотого оздоблення у релігійних практиках. Запит на вивантаження інформації формувався українською та російською мовами. Джерела обмежувалися українськими, як їх класифікує система Semantrum.

Мови публікацій із згадками взаємин України й Угорщини в українських медіа

За результатами запиту було отримано 10 786 публікацій з українських онлайн-медіа та українського сегмента соціальних мереж. З них 8 773 публікації були з онлайн-медіа, а 2 013 – дописи з соціальних мереж. На основі цих даних було сформовано дві окремі вибірки: одна для онлайн-медіа (3 700 публікацій) і одна для соціальних мереж (1 800 дописів). У структурі публікацій із соцмереж 67% (1 206) припадає на Telegram, 14% (252 дописи) – на Facebook, 9% (162) – на YouTube. Решта (менш як 200 дописів сукупно) – на Instagram, TikTok і X. Теоретична похибка кожної з двох вибірок становить 2%, а довірчий інтервал – 99%.

Під час обробки публікацій усі повідомлення, що містили ключові слова із запиту, класифікувалися за ступенем відношення до теми українсько-угорських відносин. До повідомлень першого порядку (важливі) віднесено ті, де обговорення відносин між державами, їхніми елітами чи громадянами було основною темою. До повідомлень другого порядку (контекстуальні) віднесено ті, де відносини між українцями та угорцями були частиною інших, більш значущих у структурі конкретного допису, тез. До повідомлень третього порядку (другорядні), де згадувалися українсько-угорські взаємини, віднесено такі, де про них згадували лише побіжно чи між іншим, і ці згадки не впливали на зміст висловлювання.

Решта повідомлень були марковані як «Інші». Сюди увійшли повідомлення, які містили ключові слова із запиту в контекстах, що не стосуються цього аналізу. В обох вибірках – онлайн-медіа та соцмережі – таких публікацій було сукупно 430. Частка таких повідомлень у вибірці для онлайн-медіа становить 6,73%, а для соцмереж – 10,06%.

Рівні важливості повідомлень про стосунки України й Угорщини до тем публікацій в онлайн-медіа та соціальних мережах

Використаний підхід із рівнями важливості публікацій (важливі, контекстуальні, другорядні), у яких згадуються взаємини України й Угорщини, окрім відсікання нерелевантних публікацій, також дозволяє відстежувати динаміку зміни уваги до цієї теми. Якщо в онлайн-медіа тема відносин України й Угорщини перебувала на першому плані (важливі публікації) у понад половині матеріалів щомісяця протягом аналізованого періоду, то в соціальних медіа динаміка є іншою. Там взаємини України й Угорщини частіше використовуються у другому та третьому рівнях: серед контекстуальних і другорядних тез повідомлень.

Обмеженням аналізу є відсутність критеріїв, за якими можна було б однозначно оцінити «нормальність» чи стабільність міждержавних відносин. Коли двосторонні стосунки з іншою країною є робочими, позитивними чи нейтральними, згадки про це в медіа зазвичай є сухими та обмеженими. Реальний рівень співпраці та взаємодії між державами оцінюється суспільством та аналітиками, у кращому випадку – як обговорення офіційних контактів, а у гіршому – криз і скандалів.

Вибори в Угорщині як «фоновий інцидент»

Обговорення затримання в Угорщині українських інкасаторів на початку березня 2026 року спричинило найбільший сплеск публікацій за аналізований період. За тиждень 5–12 березня у вибірці публікацій із соцмереж цій темі було присвячено 57% дописів, а у вибірці публікацій з онлайн-медіа – 49%. Тоді як за тиждень з 12 по 18 квітня, коли в Угорщині відбувалися парламентські вибори, внаслідок яких партія Віктора Орбана втратила парламентську більшість, у соціальних мережах тема українсько-угорських відносин становила лише 1,9% від усіх публікацій за аналізований період, а в онлайн-медіа – 4,78%.

Щоденна кількість публікацій у вибірках матеріалів з онлайн-медіа та соцмереж серед тих, де стосунки України й Угорщини перебувають на І–ІІІ рівнях важливості

Найбільший сплеск публікацій за виборчий період припав на один день – 6 травня. Цього дня обговорювалося повернення Угорщиною Україні коштів і золота, вилучених 5 березня. Тоді в соціальних мережах цій темі було присвячено 11,7% з 3 451 повідомлень, а в онлайн-медіа – 7,4% з 1 619 публікацій.

Співмірну увагу в онлайн-медіа виявили 18 травня, коли Угорщина скасувала заборону на поїздки українським громадянам, затриманим 5 березня. А також 6 червня, коли в медіа та соцмережах обговорювалося журналістське розслідування, яке свідчило, що Віктор Орбан наказував затримувати інкасаторів. І 17 червня, коли новий прем’єр Угорщини Петер Мадяр пообіцяв проведення внутрішніх перевірок у органах влади, причетних до затримання українських громадян.

Увагу до затримання українських інкасаторів у перші тижні березня також підсилювала реакція перших осіб держави, зокрема Володимира Зеленського. Проте ці коментарі не становили основу дискусії. Наприклад, критику влади Віктора Орбана з боку Володимира Зеленського згадували у 4,2% публікацій в онлайн-медіа, що стосувалися відносин України й Угорщини, та у 2,16% публікацій у соцмережах.

Водночас, увага безпосередньо до теми затримання українських інкасаторів та арешту коштів державного «Ощадбанку» в медіа та соцмережах продовжувала існувати і підживлювалася переважно новинами з Угорщини щодо розслідувань та доведення незаконності обмеження свободи українців та арешту коштів і цінностей, які вони перевозили. У травні Володимира Зеленського згадували у повідомленнях вибірки як того, хто оголосив про повернення Україні коштів і золота.

Публікації із згадками позиції Володимира Зеленського щодо відносин Угорщини й України серед аналізованих публікацій

У березні-квітні Володимир Зеленський, крім критики угорської влади, зосереджувався також на полеміці з Віктором Орбаном, який використовував погрози Україні у виборчій кампанії. Зокрема, Орбан звинувачував Україну у небажанні пропускати російську нафту, яка була обстріляна у січні росіянами на нафтопроводі «Дружба», та у спробі теракту на газопроводі, яким російський газ із Сербії постачається до Угорщини.

Сталішою за увагу Володимира Зеленського до затримання українських громадян була увага авторів публікацій в онлайн-медіа та соцмережах до регулятора банківського ринку — Національного банку України. В публікаціях про відносини України з Угорщиною онлайн-медіа згадували НБУ протягом усього аналізованого періоду. Частка публікацій про НБУ у вибірці онлайн-медіа становить 22,9% від усіх публікацій, де фокус на відносинах України і Угорщини перебував на першому-третьому рівнях важливості. У вибірці публікацій у соцмережах частка публікацій зі згадками Нацбанку становила 10,1%.

Згадки Національного Банку України у публікаціях із фокусом на відносинах України і Угорщини

Як в онлайн-медіа, так і в соцмережах, більшість публікацій зі згадками Національного банку України були опубліковані у березні. Зокрема, у березні в онлайн-медіа було опубліковано 72,8% із усіх публікацій зі згадками про НБУ (163 публікації), а в соцмережах – 90,8% публікацій (790 зі згадками Нацбанку).

Оцінка майбутнього відносин України й Угорщини в контексті «інкасаторського скандалу» та відходу «Фідес» від влади

Вибори в Угорщині, які призвели до зміни влади в країні, стали частиною обговорення подій з інкасаторами. Це подібно до того, як демонізація України була складовою парламентської виборчої кампанії в Угорщині.

Однак вибори в Угорщині та перемога партії «Тиса» дали частині авторів публікацій в онлайн-медіа та українському сегменті соцмереж можливість висловити оптимізм, що після скандальної виборчої кампанії партії «Фідес» відносини України й Угорщини покращаться. Надію на покращення висловили у 15% публікацій в онлайн-медіа, де відносини України й Угорщини перебували на першому-третьому рівні уваги авторів, та в 11,5% публікацій у соціальних медіа. Головними експертами, які транслювали цю надію, а її поширювали інші, були представники держави. Серед них найпомітнішим був Володимир Зеленський, який у квітні після парламентських виборів очікував на більш конструктивну позицію від Петера Мадяра, ніж від Орбана. А у травні він дякував «Угорщині за конструктив та цивілізований крок» – повернення коштів, які перевозилися до України.

Чи висловлюється в тексті позиція, що відносини України й Угорщини покращуються

Іншим представником держави, якого згадували в контексті надії на покращення відносин з Угорщиною, був міністр закордонних справ Андрій Сибіга. Він у квітні заявив, що «вибір угорського народу показав прагнення наших сусідів жити в мирі, безпеці та процвітанні – жити у справді незалежній Угорщині, яка є частиною об’єднаної та вільної Європи».

У червні головною особою, чиї сподівання на справедливе розслідування та компенсацію постраждалим транслювалися у соцмережах та онлайн-медіа, був голова Національного банку Андрій Пишний.

Також у червні причиною висловлення надій на покращення відносин між Україною і Угорщиною, після врегулювання суперечки щодо прав угорської меншини в Україні, стало зняття вето Угорщини на відкриття першого кластера переговорів щодо приєднання України до ЄС.

Структура публікацій із твердженнями, що Петер Мадяр схильний до діалогу з Україною

Користувачі соцмереж та автори публікацій в онлайн-медіа найчастіше оцінювали ставлення Петера Мадяра до України у квітні, ще до його офіційного вступу на посаду керівника уряду Угорщини 9 травня. Про Мадяра писали як про того, з ким українцям вдасться налагодити діалог.

Корупція в Україні

Звинувачення з боку влади Віктора Орбана у причетності інкасаторів до корупції знайшли відгук в українському інформаційному просторі. Повторюваність тез про «причетність інкасаторів до корупції в Україні» є вищою у соцмережах, де їх згадували у 15,5% публікацій, тоді як в онлайн-медіа їх повторювали у 10% публікацій.

Частки публікацій, у яких стверджувалося, що затримані в Угорщині інкасатори та особи, які їх супроводжували, «обслуговують українських корупціонерів»

Тези про причетність інкасаторів до корупції в Україні користувачі соцмереж повторюють навіть через три місяці після піку подій. Спочатку такі тези звучали в новинних матеріалах онлайн- та соцмедіа передусім як цитати угорських політиків, чиновників та ЗМІ. Згодом тези про причетність інкасаторів підхопили українські коментатори.

Їхні погляди поширювали користувачі соцмереж, які критикують владу за корупцію, користувачі з опозиційними до чинної української влади поглядами, або ті, хто скоординовано через ботів посилював тези про корумпованість української влади.

Висловлювання коментаторів розглядало угорські події як другорядний привід для обговорення корупції. У причетності до якої підозрюють бізнес-партнера президента Володимира Зеленського Тимура Міндіча та кількох ексміністрів і чиновників, зокрема Германа Галущенка, колишнього міністра енергетики, та Світлану Гринчук, колишньої заступниці міністра екології, а згодом – міністерки енергетики, яких призначила парламентська більшість, сформована фракцією президентської партії «Слуга народу».

До таких повідомлень домішувалися персональні звинувачення, якщо не особисто Володимира Зеленського, то фігурантів «міндічгейту» або представників інших органів влади, які, згідно з публічною інформацією, не фігурували у матеріалах кримінальної справи.

Один із прикладів поширення допису Борислава Берези про причетність інкасаторів, затриманих в Угорщині, у фейсбуці

Зокрема, народний депутат восьмого скликання Борислав Береза у блозі на «Цензорі» від 23 березня стверджував, що голова Національного банку України Андрій Пишний нібито сприяв підозрюваним у корупції у вивезенні валюти та золота, призначених для України, до третіх країн, наприклад, Сербії. Такі висновки політик зробив нібито після «спілкування» зі своїми джерелами: «злими язиками з Банкової та добрими людьми з банківського сектора України».

У 20-х числах березня публікацію Борислава Берези поширювали в опозиційних спільнотах і групах у фейсбуці. Деякі з цих груп мають назви «Петро Олексійович Порошенко сильний лідер. Клуб порохоботів України!:))». Або ж згадки назви партії «Європейська солідарність» у назві спільноти, наприклад, «Європейська Солідарність Драбівщина». В обох згаданих спільнотах публікації робив один і той же акаунт з назвою «Андрій Джон». Від весни 2025 року цей користувач на своїй сторінці публікує винятково політичні матеріали зі сторінки «Європейська Солідарність Драбівщина»; профіль не має власних фото чи аватарки, що може свідчити про те, що це «бот-акаунт».

Береза у блозі також зазначив, що інкасатори перевозили кошти для «паркування», тобто внесення на банківські рахунки, до Сербії. Така теза циркулювала в україномовному сегменті фейсбука щонайменше з 7 березня. Відтоді тисячі поширень отримала публікація підприємця Владислава Смірнова. Який писав, що старшим у конвої державного «Ощадбанку» був колишній генерал Служби безпеки України Владислав Кузнєцов:

«Його присутність свідчить про те, що вантаж потребував “вирішення питань” на рівні спецслужб. Це дало міністру закордонних справ Угорщини Петеру Сіярто ідеальний привід заявити про “українську військову мафію” та зажадати пояснень щодо транзиту 900 мільйонів доларів із початку року».

До цього в українському сегменті фейсбуку блогери та політичні коментатори, як-от Віктор Таран 24 березня, додавали звинувачення комунікаційників Національного банку України у сплаті коштів телеграм-каналам з мільйонною аудиторією для видалення критики голови Нацбанку. А також у погрозах редакціям за критичні публікації.

Після політичних змін в Угорщині критика НБУ трансформувалася у звинувачення державного регулятора чи його очільника у корупції, де Угорщина згадувалася на фоні. А на першому плані опинилися обговорення та спекуляції щодо корупції в Україні.