Кійосакі винен $1,2 млрд: чому автор “Багатого тата” вважає це ознакою багатства

Роберт Кійосакі вже багато років навчає людей, як досягти фінансового успіху. Його книга «Багатий тато, бідний тато» стала світовим бестселером, а ідеї автора лягли в основу цілої екосистеми книг, курсів та матеріалів з фінансової грамотності.

Тому новина про те, що Кійосакі має борг близько 1,2 мільярда доларів, виглядає доволі парадоксально: людина, яка вчила мільйони ставати багатими, сама опинилася у величезних боргах.

Однак, сам Кійосакі не приховує цю інформацію, а навпаки — використовує її як частину своєї філософії.

«Я винен 1,2 мільярда доларів — навмисно»

Про свій значний борг Кійосакі говорить уже не перший рік. У 2026 році він навіть присвятив цій темі окремий випуск своєї радіопередачі Rich Dad Radio Show під назвою “I Owe $1.2 Billion on Purpose” (“Я винен 1,2 мільярда доларів навмисно”).

Його логіка полягає в тому, що сам по собі борг не робить людину бідною. Головне — на що були позичені кошти і хто врешті-решт несе відповідальність за їх повернення.

Якщо людина бере кредит на автомобіль, який щомісяця витягує гроші з бюджету, Кійосакі називає це “поганим боргом”.

Проте, якщо інвестор позичає кошти для придбання нерухомості або іншого активу, який генерує дохід, що перевищує вартість обслуговування кредиту, — це вже зовсім інший підхід.

Саме на цій концепції значною мірою побудована інвестиційна філософія Кійосакі.

Чи справді особистий борг Кійосакі становить 1,2 мільярда доларів?

Тут історія стає ще цікавішою. Видання Vanity Fair звернуло увагу на те, що знаменита цифра в 1,2 мільярда доларів не обов’язково означає особистий борг Роберта Кійосакі.

Йдеться переважно про боргове фінансування великого портфеля нерухомості, яким Кійосакі володіє спільно з іншими інвесторами. За даними видання, цей портфель охоплює близько 1500 квартир.

Кім Кійосакі, колишня дружина та давня бізнес-партнерка Роберта, пояснила, що його власна частка боргу є значно меншою. Vanity Fair оцінює можливу особисту відповідальність Кійосакі приблизно у 30–60 мільйонів доларів.

Отже, фрази «Роберт Кійосакі має борг 1,2 мільярда доларів» і «Роберт Кійосакі особисто винен банкам 1,2 мільярда доларів» — це не одне й те саме.

Борг не дорівнює статкам

Є ще одна причина, чому гучна цифра у 1,2 мільярда доларів може вводити в оману. Щоб зрозуміти реальний фінансовий стан людини, недостатньо знати лише розмір її боргів. Важливо також враховувати вартість активів.

За простою формулою:

чистий капітал = активи − зобов’язання.

Людина з активами на 2 мільярди доларів і боргами на 1 мільярд доларів формально залишається мільярдером.

Натомість, людина з активами на 100 мільйонів доларів і боргами на 1 мільярд доларів насправді має величезні фінансові проблеми.

В обох випадках у заголовку можна написати: «Інвестор має борг 1 мільярд доларів».

Тому, не маючи повної інформації про активи Кійосакі, робити висновки про його фінансовий стан, спираючись лише на розмір боргу, некоректно.

Тим більше, що сам Кійосакі активно використовує цю цифру як частину свого публічного іміджу.

1,2 мільярда доларів як маркетинговий хід

І тут історія Кійосакі стає цікавою не тільки з фінансової, а й з маркетингової точки зору. Фраза «Я маю 1,2 мільярда доларів боргу» привертає значно більше уваги, ніж «Я використовую позиковий капітал для фінансування портфеля нерухомості».

Вона суперечить очікуванням аудиторії. Автор книги про багатство — і мільярдні борги? Це ідеальна основа для створення інформаційного приводу.

Людина бачить такий заголовок, дивується, відкриває матеріал — і вже всередині отримує пояснення концепції «хорошого боргу», яку Кійосакі успішно просуває своїй аудиторії десятиліттями.

Кім Кійосакі у розмові з Vanity Fair також наголосила на любові Роберта до провокаційних заяв. У цьому контексті 1,2 мільярда доларів виступають не лише як фінансовий інструмент, а й як потужний інструмент особистого брендингу.

Фактично, Кійосакі перетворив власний борг на контент.

Чи означає це, що Кійосакі має рацію?

Не зовсім. Головна ідея Кійосакі про те, що слід дивитися не лише на розмір боргу, а й на актив, що за ним стоїть, є цілком логічною.

Однак, з цього не випливає, що великий борг автоматично є «хорошим». Використання фінансового важеля (леверидж) збільшує дохідність капіталу, коли все йде за планом. Але так само швидко воно збільшує збитки, коли ситуація змінюється. Тому сліпо наслідувати стратегію Кійосакі, ґрунтуючись лише на тому, що «багаті використовують борги», було б доволі ризиковано.

Набагато цікавіший висновок з цієї історії інший: одна й та сама цифра може мати абсолютно різне значення залежно від контексту.

«Кійосакі винен 1,2 мільярда доларів» — хороший заголовок.

«Кійосакі та його партнери використовують близько 1,2 мільярда доларів позикового капіталу для фінансування великого портфеля нерухомості» — значно менш сенсаційний, але набагато ближчий до суті.

І, можливо, саме Кійосакі краще за багатьох розуміє різницю між цими двома формулюваннями.