Балансуємо творчість і кар’єру: секрети успіху від популярної дебютантки

Чи реально написати книжку, маючи звичайну фултайм-роботу з безліччю завдань і дедлайнів? Комунікаційниця та маркетологиня Юлія Клебан доводить, що так. Паралельно з роботою в ІТ вона за рік написала свій дебютний детективний роман. Книжка одразу після виходу увійшла до топ продажів видавництва «Лабораторія» за липень. У цій статті Юлія ділиться власним досвідом: як знайти час на письмо між роботою та особистим життям, і що потрібно автору-початківцю, аби написати та видати власну книжку.

Деякі дитячі мрії настільки сильні, що не відпускають навіть у тридцять. Хтось мріє про кар’єру в театрі чи в небі, хтось хоче підкорити Еверест чи побачити Мачу-Пікчу. А я з дитинства хотіла стати письменницею.

І ось вам спойлер — у мене вийшло. Ба більше, я не кидала все, не тікала в село, а продовжувала жити своїм життям, працювати, а у вільний час писала дебютний детективний роман «Красиві дівчата теж помирають». Він вийшов у видавництві «Лабораторія». Тепер хочу розповісти, як мені вдалося вмістити ще одну професію у своє життя, де шукати час та як організувати процес, якщо ви теж мрієте про власну книжку.

Чому саме письмо?

Ще у 2016 році я почала досліджувати тему творчого письма. Прочитала багато літератури, пройшла курси, перечитувала улюблених авторів, записуючи в блокнот структуру сюжету, розвиток персонажів, діалоги. Водночас я працювала в маркетингу, писала статті, пости, колонки як копірайтерка.

Моє захоплення в поєднанні з професійним досвідом призвели до створення першого великого проєкту — курсу для молодих копірайтерів. Цілий місяць ми присвятили вивченню творчого письма. Мої студенти здавали оповідання, новели, синопсиси, а я проводила години, читаючи та коментуючи їхні роботи. Навіть о другій ночі, з почервонілими очима, я не могла відкласти їхні завдання, бо надто сильно любила працювати з художнім текстом. Зрештою, це й привело мене до власної книжки.

Фото: Ніка Мастєрова

Як насправді пишеться книжка

Найчастіші запитання від колег і друзів: «Скільки часу ти писала роман?» і «Хто вбивця?». На перше я готова відповісти.

Я написала роман за рік і один місяць: з лютого 2025-го до березня 2026-го, коли надіслала фінальний рукопис редакторці. Ось розподіл за етапами:

• Формування ідеї та основи сюжету: 4 місяці, час від часу. Це був суто творчий, неструктурований процес.
• Складання плану роману: 1,5 місяця, по 3-5 годин щотижня. Безперечно, найскладніший етап.
• Написання першої чернетки: приблизно 6 місяців, до 10 годин на тиждень (з перервами на особливо напружені робочі тижні та творчі паузи).

Але ці цифри мало говорять про реальний процес. Якщо я дві години «писала книжку», це не означає, що я реально її писала. Якось я майже годину шукала в інтернеті приклади оформлення судово-медичної експертизи. Тому важливо рахувати не години, проведені за комп’ютером, а написані слова.

Який шлях до першого рукопису?

1. Вибір жанру. Пишіть те, що самі обожнюєте читати. Важко створити якісне фентезі, якщо ви прочитали лише пролог до «Володаря перснів».
2. Аналіз ринку (опційно). Багато молодих авторів не оцінять цю пораду, але мій маркетинговий досвід підказує: на кожен товар є попит. Ваш роман — це теж товар. Подивіться, що популярно, що подобається читачам, і знайдіть це поєднання з тим, що хочете розповісти саме ви.
3. Формулювання основної ідеї. На цьому етапі не потрібен детальний план, але визначте час, місце дії, головних героїв, основний конфлікт. Можете уявити сюжет (наприклад, спираючись на триактну структуру), але не заглиблюйтесь — ще зарано.
4. Визначення стилю. Проаналізуйте свої попередні тексти: що подобається, а що ні. Подивіться новим поглядом на улюблених авторів. Знайдіть опору для свого стилю та зафіксуйте її, щоб усі розділи звучали як єдиний голос.
5. Початок письма. Так просто. 🙂
6. Подолання сумнівів, зупинок, творчих блоків та переписування. На півдорозі ви точно засумніваєтесь, чи варта ваша історія того. Важливо зробити паузу, дати собі простір.
7. Редагування. Написали рукопис — відкладіть його на кілька тижнів. Тільки тоді редагуйте. І будьте безжальними.

Вітаю, рукопис готовий. Що далі?

Як видати книжку автору-початківцю

Є два шляхи: знайти видавця, який інвестує у вашу книжку, або піти у самвидав. Правильної відповіді немає. Видавництво візьме на себе багато роботи: від редактури до просування. Але конкуренція велика, і доведеться шукати компроміси з командою щодо тексту, обкладинки, маркетингу. У самвидаві ви все робите самі — це і плюс, і мінус.

Я не планувала йти у самвидав з кількох причин, зокрема, хотіла отримати сторонній відгук і перевірити ринковий потенціал. Від самого початку я поставила собі умову: не прив’язуватися до персонажів чи історії, бути готовою до критики й за потреби почати все спочатку. Я заздалегідь обрала видавництво і надіслала редакторці синопсис та перші розділи. Лише коли отримала попередню зацікавленість, активно взялася за решту рукопису.

Фултайм + письменництво = …

Як поєднати основну роботу й написання книжки? Ділюся перевіреними лайфхаками.

Чимось доведеться пожертвувати.

Якщо хочете спробувати щось нове, найімовірніше, доведеться від чогось відмовитися. Танцювальна студія, книжковий клуб, активність у соцмережах — будь-що, що звільнить не лише час, а й ментальний ресурс. Я значно скоротила кількість менторських консультацій, зупинила викладання, взяла паузу у веденні LinkedIn.

Знайдіть свою робочу формулу для письма.

Я пробувала писати до роботи, в обідню перерву, зачинятися на вихідні. Але найкраще спрацювали короткі вечірні «спринти». У менш напружені робочі дні (вівторок, середа, п’ятниця) я влаштовувала вечірній «письменницький клуб» на кухні. Ідеально, якщо ще й замовити їжу додому і не планувати ранкових зустрічей наступного дня (інколи за книжкою сиділа до другої ночі).

Ставте досяжні цілі.

Як і в роботі, у письмі потрібні KPI. Оскільки час — це сумнівна метрика, я ставила цілі в розділах. Наприклад: цього місяця дописую 4-й розділ, редагую 3-й і складаю детальний план 5-го. Так рухалася від місяця до місяця.

Навчіться перемикатися на 100%.

Порада банальна, але дієва. Під час письма легко відволіктися: зазирнути у Slack, відповісти на робочий лист, перевірити календар. Це збиває з думки. Тому я не сідала за письмо одразу після роботи, а спочатку займалася побутовими справами, щоб переключитися: ходила в магазин, варила каву, прибирала, готувала вечерю. А потім поверталася з відчуттям, що робота більше не заважає.

Після виходу книжки все тільки починається

Символічно, що книжка вийшла з друкарні на мій день народження, на початку липня. Момент, коли вперше береш до рук своє дітище, — сакральний. А ще він знаменує початок нового етапу — публічних розмов про книжку. І для мене він виявився складнішим.

Просування книжки, навіть якщо ви видалися у видавництві, — це додаткова важлива робота. Писати про свою книжку в соцмережах може бути складніше, ніж написати її саму. Так, навіть якщо ви роками працюєте в маркетингу.

Я вчуся відповідати на пропозиції від книжкових блогерів, гідно представляти книжку одним-двома реченнями. Виділяю час для постів, пошуку можливостей, подій, розмов. Зараз готуюся до першої презентації. Важливо знайти баланс і не намагатися бути всюди одночасно, щоб не вигоріти.

Окрема історія — перші відгуки. День, коли побачила перший позитивний відгук від незнайомої людини, — надзвичайно. День, коли книжці вперше поставили дві зірки на Goodreads, теж запам’ятався. Я вчуся не сприймати негатив як особисту образу, а шукати в ньому підказки для подальшої роботи.

Я напрацьовувала ці поради через власні спроби та помилки, тому сподіваюся, вони зекономлять вам час до бажаного слова «Кінець» у рукописі. Пишіть книжки! Це чудово 🙂 Я вже почала працювати над другим романом: цікаво буде перевірити, наскільки швидше зможу рухатися з набутим досвідом.