Аналітики радять уряду переглянути управління воєнними ризиками

Аналітичні центри, що спеціалізуються на економічній політиці, запропонували уряду перейти від прямої бюджетної компенсації збитків бізнесу до моделі, яка залучатиме значно більший обсяг страхового, банківського та міжнародного капіталу.

Серед організацій, що виступили з цією ініціативою, — Центр соціально-економічних досліджень CASE Україна, Інститут соціально-економічної трансформації, Український інститут правової політики, Інститут податкових реформ, Асоціація податкових консультантів та інші.

На їхню думку, держава не повинна одноосібно відшкодовувати приватний бізнес. Її завдання — створити умови, за яких ризик розподіляється між бюджетом, бізнесом, страховим ринком, перестраховиками, банками та міжнародними фінансовими організаціями.

Аналітики рекомендують уряду зосередитися на взаємопов’язаних напрямах відновлення постраждалого бізнесу, зокрема на масштабуванні системи страхування воєнних ризиків та розширенні програми “Доступні кредити 5-7-9%”.

Хоча постановою Кабміну вже запроваджено часткову компенсацію вартості пошкодженого або знищеного майна та страхових премій за договорами страхування воєнних ризиків, масштаб збитків та потенційних ризиків значно перевищує наявну ємність як державної програми, так і приватного страхового ринку. Ключова проблема — недостатня спроможність ринку покривати катастрофічно великі воєнні ризики.

Аналітичні центри наголошують на необхідності суттєво збільшити масштаб програми компенсації страхових премій, зробити її прогнозованою та багаторічною, а також забезпечити достатній ресурс для підприємств, що відповідають визначеним критеріям ризику. Програма має передбачати диференційовану компенсацію залежно від рівня ризику, вартості активів, географії та інших факторів.

Проте, лише збільшення компенсації страхових премій не вирішить проблему ємності ринку. Необхідно доповнити чинний механізм державним перестрахуванням катастрофічного шару воєнних ризиків за моделлю M3.

Ця модель передбачає розподіл ризику на чотири рівні:

• 1-й шар: Бізнес — франшиза 5-10% від вартості об’єкту, що забезпечує участь власника у ризику.
• 2-й шар: Первинний страховий ринок — комерційне страхове покриття від українських та міжнародних страховиків.
• 3-й шар: Перестрахування — консолідована ємність ЕКА та міжнародного перестрахового ринку.
• 4-й шар: Державний stop-loss — державна гарантія/механізм перестрахування для катастрофічного шару збитків, який не може бути прийнятий ринком.

Державний ресурс має бути спрямований на останній, найбільш ризиковий шар, а не на заміщення приватного страхового капіталу. Збільшення компенсації премії без реального перестрахування результату не дає.

Також необхідна єдина термінологія ризиків, виключень та принципів врегулювання збитків для всіх учасників моделі. За розрахунками, модель M3 дозволяє отримати до 1,59 грн страхового покриття на кожну 1 грн бюджетного ресурсу, тоді як пряма компенсаційна модель забезпечує значно менший ефект.

Остаточні параметри моделі мають бути визначені на основі актуарних розрахунків та анкетування бізнесу. Держава також має забезпечити можливість часткового перестрахування воєнних ризиків страховиків через ЕКА, єдині підходи до визначення ризиків та виключень, а також єдині принципи врегулювання збитків. Це дозволить сформувати стандартизований та диверсифікований страховий портфель, привабливий для міжнародних перестраховиків.

Важливо розширити перелік активів, що підлягають страхуванню, включивши товарні запаси, сировину, готову продукцію, товари в дорозі, транспорт та орендоване майно. Для багатьох підприємств саме ці активи є критичними для продовження операційної діяльності.

Необхідно також забезпечити швидкість та прозорість фіксації збитків, створивши єдине вікно для реєстрації фактів воєнного ураження протягом 72 годин з використанням фото- та відеоматеріалів. Оцінка збитку має проводитися незалежними оцінювачами, а не органом, який розпоряджається виплатою. Єдиний реєстр запобігатиме подвійній компенсації та дозволить використовувати один набір даних у страхових, бюджетних, податкових і кредитних процедурах.

Аналітичні центри пропонують розширити програму “Доступні кредити 5-7-9%”, збільшити граничні суми та створити спеціальний механізм кредитування підприємств, що постраждали внаслідок воєнних атак. Основою має стати державна портфельна гарантія, що покриває 70-80% кредитного ризику, при цьому банк зберігає свою частку.

У межах програми доцільно передбачити три продукти: короткострокові кредити на ремонт і заміну обладнання; кредити на поповнення обігового капіталу; довгострокове інвестиційне кредитування модернізації та створення резервних виробничих потужностей. Для таких кредитів необхідно зберегти пільгову ставку 5-7% у гривні, передбачити строк до 10 років, включити великих платників та обмежити банківські комісії.

У випадках втрати застави її функцію частково замінюватиме державна портфельна гарантія.

Принципово важливо поєднати кредитування зі страхуванням. Банківський кредит, страховий поліс, перестрахування та державна гарантія відновлення мають працювати як єдиний пакет. Наявність адекватного страхового покриття повинна враховуватися банком під час оцінки кредитного ризику, що зменшить кредитний ризик банків, збільшить обсяг фінансування та знизить потребу в бюджетній компенсації процентної ставки.

Окремий механізм необхідний для підприємств, які мали кредити до атаки, але через пошкодження активів втратили здатність їх обслуговувати. Доцільно запровадити можливість продовження строку кредиту, відтермінування погашення основної суми, реструктуризації процентних платежів та часткової державної гарантії за реструктуризованим портфелем.

Таким чином, страхування має стати передумовою масштабного кредитування, а державна гарантія — інструментом мультиплікації банківського капіталу, а не заміною приватного фінансування.