Новий офтальмологічний центр Львова: інвестиції в передові технології та якісні матеріали

На початку 1990-х другокласник Дмитро Горячев захопився американським серіалом «Швидка допомога». Ніхто тоді і подумати не міг, наскільки сильно хлопчика зачеплять історії лікарів – уже тоді він вирішив, що теж хоче стати хірургом. Офтальмологію Дмитро обрав під час навчання в Луганському медичному університеті.

Сьогодні за плечима лікаря – понад 15 000 офтальмологічних операцій та власна мережа медичних центрів у Львові та Ужгороді. У липні 2026-го Дмитро Горячев відкрив у Львові новий офтальмологічний центр площею 1600 кв. м. Його побудували з нуля, встановивши сучасне діагностичне та операційне обладнання.

Про шлях від дитячого захоплення до власної мережі медичних центрів, розвиток офтальмохірургії в Україні та технології нового центру – в інтерв’ю Forbes BrandVoice із Дмитром Горячевим, засновником мережі медичних центрів «Офтальмологічний центр Дмитра Горячева».

Про Дмитра Горячева

Дмитро Горячев – лікар-офтальмолог вищої категорії, офтальмохірург, кандидат медичних наук. Спеціалізується на вітреоретинальній хірургії (надточних мікрохірургічних операціях всередині ока).

Автор двох патентів на винаходи в галузі офтальмології. Один із засновників Українського вітреоретинального товариства, член Європейського товариства катарактальних та рефракційних хірургів (ESCRS), Американського товариства катарактальних та рефракційних хірургів (ASCRS) та Європейського ретинального товариства (EURETINA). У 2021-му заснував мережу медичних центрів, яка налічує центри у Львові та Ужгороді. У липні 2026-го відкрив у Львові новий офтальмологічний центр площею 1600 кв. м.

Два старти

У 2012 році ви відкрили офтальмологічний центр у Луганську. Як розвивався проєкт?

Після інтернатури ми з моїм викладачем ще рік попрацювали разом у маленькому приватному консультативному центрі, а потім вирішили створити повноцінний офтальмологічний центр з операційною. Це була двоповерхова будівля площею близько 250 кв. м, яку ми будували майже два роки. Завершили проєкт уже на порозі війни 2014-го й встигли попрацювати там недовго.

Ви були змушені залишити Луганськ, втративши все. Що допомогло рухатися далі?

Виїжджаючи з Луганська, я забрав із собою УЗД-апарат, невеликий лазер, хірургічні інструменти – усе, що вмістилося в авто. З цим й почав будувати роботу заново.

Мої батьки тоді жили в Херсоні, тож спочатку поїхав туди. Головний лікар міської лікарні, з яким ми за кілька років до того познайомилися на конференції в Токіо, запропонував мені працювати у відділенні. Паралельно мене почали запрошувати проводити складні операції в інші регіони. Так декілька років я жив за графіком: два тижні в Херсоні, два – у розʼїздах.

Спочатку оперував переважно на півдні та в центрі України, потім мене почали запрошувати на захід, і я дедалі більше часу став проводити у Львові. За рік стало зрозуміло, що це місто для мене перспективніше – і за платоспроможністю, і за інвестиційним кліматом. Тоді я вирішив осісти у Львові і будувати карʼєру тут.

Офтальмологічний центр в Ужгороді зʼявився на запрошення партнерів. Як склалася ця співпраця?

На мене вийшли мої теперішні компаньйони, які вже займалися медичним бізнесом і хотіли відкрити офтальмологічний центр в Ужгороді.

Ми зустрілися, обговорили їхню пропозицію, я довго думав і зрештою погодився. Приблизно за пів року центр добудували, а ще через пів року партнери запропонували стати співвласником – для цього потрібно було інвестувати в проєкт. Я погодився й вклав кошти. У мене була принципова умова: центр мав носити моє імʼя. Для мене це було важливо, тому що я не просто оперував там, а й формував команду, навчав персонал і відповідав за медичну частину.

Сьогодні в Ужгороді вже три філії, четверта – на етапі будівництва.

Коли ви зрозуміли, що готові будувати у Львові власний центр?

З часом я переріс можливості обласної лікарні, в якій працював. Зокрема, я не міг впливати на умови в палатах, санвузлах, організацію перебування пацієнта.

Стало зрозуміло, що якщо я хочу повністю контролювати якість лікування і умови, в яких пацієнт його отримує, потрібно створювати власний центр. Тоді й почав шукати приміщення у Львові, а в травні 2022-го, на початку повномасштабної війни, запустив медичний центр.

Офтальмологічний центр нового формату

У липні цього року запрацював ваш новий офтальмологічний центр у Львові площею 1600 кв. м (пʼять поверхів). Чому ви вирішили інвестувати в проєкт, адже у вас уже був діючий офтальмологічний центр?

Перший центр свого часу був для мене можливістю піти з державної медицини й створити місце, де можна організувати роботу по-іншому, але ми досить швидко виросли з цього формату. За пару років перший центр виріс із 400 до 600 кв. м, і на третій рік стало зрозуміло, що потік пацієнтів продовжує зростати, а фізично розширюватися уже нікуди.

Новий центр – зовсім інший масштаб. У нього вкладено багато років мого досвіду, величезний обсяг інтелектуальних, емоційних і фізичних ресурсів. Тому ми не хотіли просто збільшити площу, а пропрацьовували буквально кожну деталь: від планування до обладнання.

Навіщо медичному закладу дизайн такого рівня?

Ми з командою свідомо не хотіли створювати типову лікарняну атмосферу, яка може додатково напружувати людину. Тому зробили широкі холи, великі вікна, додали картини. Для дітей облаштували окремий поверх з інтерактивною зоною та ігровими майданчиками.

У нас – краєвид на Львів, на другому та пʼятому поверхах – тераси, куди можна вийти, подихати повітрям, випити кави. З дизайнерами ми довго підбирали матеріали й референси: теплі тони, дерево, бетон, сталь. Ми не економили ні на технологіях, ні на матеріалах. Хотілося, щоб було помітно: про пацієнта подбали ще до того, як він потрапив до лікаря.

У новому центрі також є конференц-зал для навчання лікарів. Навіщо?

Ми прагнули, щоб новий центр був ще й простором для обміну досвідом. Тому облаштували сучасний лекторій на 60 місць, звідки можна транслювати операції безпосередньо з операційної на великий екран.

Ми є базою кафедри Львівського національного медичного університету, тож із вересня почнемо приймати студентів та інтернів на практику.

Паралельно прагнемо розвивати навчання для практикуючих офтальмологів. Перший великий захід – лекції для 40 лікарів – плануємо провести вже наприкінці серпня.

Гонка технологій

Роками українці зі складними діагнозами їхали оперуватися за кордон. Що зʼявилося у вашому центрі, чого раніше не було в Україні?

Хороших хірургів в Україні достатньо, але не кожен має можливість розвиватися разом із технологіями. Результат операції часто залежить не лише від майстерності лікаря, а й від обладнання, з яким він працює. Я кілька разів на рік їжджу на американські та європейські конгреси й завжди думаю про те, що з побаченого можна привезти в Україну та впровадити у практиці.

Ключове обладнання нового центру – операційний мікроскоп Leica ProVeo 8, єдиний в Україні, за нашими даними.

Його вартість – близько €600 000. Він дає змогу в реальному часі отримувати пошарове зображення сітківки. Тобто я бачу, що відбувається із сітківкою безпосередньо під час втручання, і можу коригувати свої дії залежно від ситуації. Він також дає дуже широкий огляд периферії сітківки.

Окрім цього, у центрі встановлена система 3D-візуалізації: я оперую у спеціальних окулярах і бачу зображення на великому екрані з ефектом глибини, а не дивлюся безпосередньо в окуляр мікроскопа.

Технології «Офтальмологічного центру Дмитра Горячева» у Львові

• Одна з перших в Україні Платформа Alcon Unity («Алкон Юніті»): хірургічна платформа для операцій на оці, яка поєднує кілька функцій в одній системі.
• Система WaveLight Plus («ВейвЛайт Плюс»): система для лазерної корекції зору.
• Єдиний в Україні Мікроскоп Leica ProVeo 8 з інтраопераційним OCT («Лейка Провео 8»): мікроскоп для високоточної візуалізації ока під час хірургічних операцій.
• Технологія InnovEyes («ІнновАйз»): технологія на основі ШІ, яка використовується під час планування лазерної корекції зору.

*Дані надано пресслужбою центру.

Ви одним із перших в Україні почали оперувати за технологією 27G. У чому її суть?

Йдеться про вітректомію – мікрохірургічну операцію всередині ока. Хірург заходить в око через кілька мікропроколів: чим менший їхній діаметр, тим менш травматичним буде втручання. Розмір таких інструментів вимірюють за шкалою Гейджа (gauge або G). Класичний доступ для вітректомії – 23–25G, що відповідає приблизно 1,2–1,4 мм. За такого діаметра проколи після операції іноді доводиться ушивати.

Ми одними з перших в Україні почали використовувати технологію 27G на постійній основі. Діаметр проколу тут становить близько 0,9 мм. Він настільки малий, що розріз зазвичай герметизується самостійно, без швів. Для пацієнта це означає швидше відновлення та більший комфорт після операції. У США за цією технікою оперують приблизно 8–12% хірургів, у Європі – близько 8%. В Україні ще донедавна таких операцій не було, але завдяки нашому прикладу, частка таких втручань, за моїми оцінками, становить близько 2–3%.

Місія понад бізнес

Після початку повномасштабного вторгнення ви запровадили програму для військових. Як вона працює?

Я співзасновник Товариства вітреоретинальних хірургів України, і поки не запрацював мій центр, наше товариство розподіляло офтальмологічну гуманітарну допомогу, яка надходила з усього світу, між військовими та державними медичними закладами.

Коли військовий шпиталь не міг повноцінно приймати пацієнтів, ми оперували бойові травми очей у моєму центрі. Працювали іноді до півночі. Це було колосальне навантаження.

Згодом держава почала інвестувати в обладнання та навчання хірургів у шпиталях МВС і військових медичних закладах, тому частину навантаження вдалося повернути в систему. Сьогодні лікування бойової травми ока для військових у нас безкоштовне. Ми вже прооперували 386 захисників. Також для військових діють спеціальні умови.

Яким ви бачите розвиток центру й української офтальмології в найближчі роки?

Майбутнє офтальмології багато в чому залежатиме від того, якою буде якість медицини. Зараз, як і весь медичний бізнес, вона рухається в бік масштабування: зʼявляються мережі з 10 і більше закладів у різних частинах країни.

Моя мета – не кількість, а якість. Оскільки центри носять моє ім’я, для мене принципово, щоб у них усе було організовано на належному рівні.

Я хочу бачити українську офтальмологію сфокусованою на якості, модернізації та інноваціях, на комфорті і задоволеності пацієнта, а не на швидкості масштабування заради заробітку.