Комюніке Міжнародної конференції з медіаграмотності: узгоджене бачення прогресу до 2030 року

Учасники Міжнародної наради з питань медіаграмотності, що пройшла 2—3 липня 2026 року в Києві за ініціативи Програми підтримки ОБСЄ в Україні, окреслили ключові виклики, пріоритети та план дій задля розвитку медіаграмотності, інформаційної стійкості та підтримки незалежних медіа.

Спільним результатом роботи учасників стало комюніке, яке визначає основні напрями розвитку медіаграмотності в Україні до 2030 року. Серед них — узгодження українського законодавства з європейськими стандартами, розроблення державної Стратегії розвитку медіаграмотності, інтеграція медіа- та ШІ-грамотності в освітній процес, підтримка незалежних медіа та формування національного координаційного механізму у цій галузі.

Додатком до документа є глосарій українських відповідників для слів, запозичених з англійської мови без належного обґрунтування, укладений Андрієм Куликовим.

Повний текст комюніке наведено нижче.

Слід зазначити, що «Детектор медіа» вже висвітлював події конференції, зокрема основні озвучені тези та інтерв’ю Андрія Куликова з послом, представником ОБСЄ зі свободи медіа Яном Браату.

Міжнародна конференція з медіаграмотності, організована Програмою підтримки ОБСЄ в Україні, відбулася у Києві та була присвячена актуальному стану та перспективам розвитку медіаграмотності в Україні.

У роботі конференції брали участь:

представники Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Ради Європи, Європейського Союзу, ЮНЕСКО в Україні;

представники Верховної Ради України, Міністерства культури України, Міністерства освіти України, Міністерства цифрової трансформації України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Служби безпеки України, правоохоронних органів;

представники медіа;

представники закладів вищої освіти та загальноосвітніх шкіл;

представники громадських організацій.

Мета конференції полягала у об’єднанні всіх ключових партнерів, що працюють у сфері медіаграмотності в Україні, для розробки спільної дорожньої карти до 2030 року.

Програма підтримки ОБСЄ в Україні зосереджується на підтримці ініціатив у галузі медіаграмотності та прагне до їх інституціоналізації в Україні (створення стабільної структури та інтеграції медіаграмотності в усі сфери життя).

Констатуючи, що:

питання медіаграмотності виходить за межі критичного мислення або спростування неправдивої інформації, охоплюючи ширший контекст, пов’язаний із толерантністю, гендерною рівністю та захистом прав людини загалом;

у світі зростають виклики, пов’язані з використанням штучного інтелекту (ШІ) для формування дезінформаційних наративів за допомогою генеративного штучного інтелекту;

збільшується кількість кібератак на медіа та інші установи;

умови роботи журналістів та медіа погіршуються через наближення лінії фронту та постійні терористичні атаки з використанням різноманітних засобів ураження, а також відсутність базових життєвих послуг через пошкодження інфраструктури;

можливості медіа та журналістів для стабільного розвитку зменшуються через зміни у фінансових моделях;

вплив дезінформації на молодь і дітей посилюється через створення ігрового контенту, який містить наративи російської дезінформації;

зростають ризики глибшого проникнення російської пропагандистської інформації у контент, що поширюється на платформах спільного доступу та в соціальних мережах;

поєднання елементів дезінформації з воєнними діями з боку країни-агресора;

роль журналістів та незалежних медіа полягає у наданні достовірної інформації та є джерелом перевірених новин.

Розуміючи, що:

медіаграмотність охоплює безпечне використання ШІ та цифрових сервісів, а також застосування принципів інклюзивності та гендерної чутливості;

медіаграмотність є невід’ємною частиною стратегічного розвитку інформаційної сфери та запорукою національної безпеки України й утвердження демократії;

Україна має досвід у протидії дезінформації та впровадженні передових практик розвитку медіаграмотності для різноманітних аудиторій та груп населення;

незалежні медіа та журналістика потребують державної підтримки та підтримки міжнародної спільноти через надання ресурсів, забезпечення максимального рівня безпеки та вдосконалення законодавчої бази;

медіаграмотність повинна бути інтегрована в освітній процес усіх рівнів, починаючи з дошкільної освіти;

необхідно впроваджувати кращі практики навчання медіаграмотності, ШІ, цифровій безпеці, інклюзивності та гендерній чутливості;

держава має створити ефективне регуляторне середовище та забезпечити рівні умови для всіх учасників медіаринку, прагнучи усунути будь-які переваги для медіа, що перебувають у «сірій зоні».

За результатами Конференції, враховуючи всі пропозиції, учасники пропонують наступний план дій щодо розвитку медіаграмотності в Україні до 2030 року.

1. Забезпечити узгодження законодавства України із законодавством Європейського Союзу у сфері цифрових послуг та свободи медіа, зокрема шляхом розроблення та прийняття законодавчих змін для імплементації положень Акту про цифрові послуги (DSA) та Європейського акту про свободу медіа (EMFA).
2. Розробити та затвердити Стратегію розвитку медіаграмотності в Україні до 2030 року, визначивши механізми міжвідомчої взаємодії між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, освітніми закладами, громадянським суспільством, медіа, бізнесом та міжнародними партнерами.
3. Розробити та запровадити національні програми розвитку медіаграмотності для всіх рівнів освіти, включаючи дошкільну, повну загальну середню, професійно-технічну, фахову передвищу та вищу освіту.
4. Створити національний координаційний орган з питань розвитку медіаграмотності для забезпечення взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, освітніх закладів, громадянського суспільства, медіа, бізнесу та міжнародних партнерів. Цей орган повинен координувати заходи, сприяти обміну інформацією, ефективному використанню ресурсів та запобігати дублюванню ініціатив.
5. Посилити інтеграцію медіаграмотності до Державного стандарту повної загальної середньої освіти, визначивши її як окрему наскрізну компетентність або складову ключових компетентностей з чітко визначеними навчальними результатами.
6. Розробити та впровадити програми для законодавчої, фінансової та експертної підтримки медіа, що є важливим елементом екосистеми медіаграмотності.
7. Забезпечити створення та поширення освітніх та інформаційних матеріалів з медіаграмотності, що відповідають принципам інклюзивності, безбар’єрності, гендерної рівності та враховують потреби різних вікових, соціальних і професійних груп населення.
8. Сприяти розвитку професійної етики та механізмів саморегулювання серед блогерів, інфлюенсерів та інших творців цифрового контенту шляхом популяризації етичних кодексів, добровільних стандартів відповідальної комунікації та створення якісного суспільно значущого контенту (наприклад, Кодексу етики українського журналіста). У разі недостатньої ефективності механізмів саморегулювання держава має розглядати можливість запровадження співрегулювання або інших законодавчо визначених механізмів відповідно до європейських стандартів свободи вираження поглядів і свободи медіа.
9. Створити сталі механізми співпраці з медіа для виробництва та поширення якісного контенту з медіаграмотності, спрямованого на підвищення рівня критичного мислення та інформаційної стійкості населення.
10. Інтегрувати ШІ-грамотність до освітніх програм та програм підвищення кваліфікації як складову медіаграмотності, забезпечивши розвиток навичок критичного аналізу, верифікації та відповідального використання інформації, створеної за допомогою технологій штучного інтелекту.
11. Передбачити у Стратегії національної безпеки України положення щодо розвитку медіаграмотності як складової інформаційної безпеки та суспільної стійкості, а також забезпечити прийняття окремої державної Стратегії розвитку медіаграмотності до 2030 року, що охоплює всі вікові групи — від дошкільної освіти до навчання впродовж життя.
12. Запровадити ефективну систему моніторингу, оцінки результативності та регулярного перегляду державної політики у сфері медіаграмотності, передбачивши чіткі індикатори, механізми звітності та міжвідомчу координацію.
13. Розробити та реалізувати комунікаційну стратегію популяризації медіаграмотності, передбачивши розвиток партнерств із бізнесом, медіа та громадським сектором.
14. Забезпечити інтеграцію медіаграмотності в системи формальної, неформальної та інформальної освіти шляхом включення відповідних компетентностей та навчальних модулів до освітніх програм на всіх рівнях освіти та навчання впродовж життя.
15. Посилювати співпрацю між закладами освіти, педагогічними працівниками та громадськими організаціями, які працюють у сфері медіаграмотності, задля обміну методичними матеріалами, освітніми ресурсами, кращими практиками та спільної розробки навчальних ініціатив.
16. Розробити та забезпечити доступність програм підвищення кваліфікації для педагогічних працівників з медіаграмотності, спрямованих на створення та використання сучасних навчально-методичних матеріалів, із розміщенням таких програм на цифрових освітніх платформах, що широко використовуються педагогічною спільнотою.

Глосарій українських відповідників для слів, запозичених з англійської мови без належного обґрунтування в журналістиці (і не тільки) від Андрія Куликова:

Варто розглянути вживання:

Аб’юзер — кривдник, мучитель

Блюрити — розмивати

Булінг — цькування

Газлайтинг — морочення, пантеличення

Дебанкінг — розмотка, викриття

Дипфейк — докорінна підробка

Інклюзія — залученість

Клікбейт — підманка

Контент — вміст

Контриб’ютити — долучатися

Кринж — несмак, щем, ганьба

Пребанкінг — запобіжна розмотка, запобіжне викриття

Фейк — брехня

Фейкові новини — брехливі (підробні) новини

Хайп — розгін

Харасмент — утиск, переслідування, залякування

Застереження: Цей документ відображає основні теми, пропозиції та рекомендації, що виникли під час обговорень на Міжнародній конференції з медіаграмотності, яка відбулася в Києві 2—3 липня 2026 року. Він був підготовлений на основі дискусій на конференції і не обов’язково відображає погляди чи позиції ОБСЄ.