Чому ставки за депозитами поки не поспішають рости
Ставки за депозитами в національній валюті почнуть зростати з банків, які найбільше потребують додаткової ліквідності. Повне переналаштування депозитних програм банками під нові монетарні умови триватиме щонайменше до вересня.
Національний банк України не лише підвищив ключову ставку, але й суттєво змінив операційний дизайн монетарної політики. Особливо це стосується умов розміщення банками вільних коштів у депозитні сертифікати НБУ, які останніми роками були для банкірів основним безризиковим інструментом заробітку.
Раніше банки могли розміщувати кошти у тримісячних депозитних сертифікатах НБУ в межах індивідуального ліміту, і Нацбанк задовольняв відповідні заявки. Однак з 7 серпня механізм змінився: НБУ перейшов до відсоткових тендерів із заздалегідь обмеженим загальним обсягом пропозиції, які планується проводити раз на два тижні.
Це означає, що наявність розрахованого ліміту вже не гарантує банку можливість розмістити весь обсяг у тримісячних депозитних сертифікатах. Банкам доведеться конкурувати між собою за обмежений ресурс. Це важлива зміна, оскільки НБУ фактично починає додавати ринкове ціноутворення до інструменту, який раніше працював переважно за адміністративно визначеними параметрами.
Результати першого розміщення депозитних сертифікатів за новими правилами 7 серпня, як зазначає фінансовий аналітик Андрій Шевчишин, показали ставку розміщення 3-місячних депосертифікатів на рівні 18,71%. За старої моделі вона мала б становити 19% (облікова ставка 15,5% + 3,5%).
«НБУ відхилив 5 із 74 поданих заявок на суму трохи більше 7,1 млрд грн. Попри те, що обсяг задоволених заявок був дещо вищим за середній із початку року (30 проти 29,3 млрд грн), дефіцит склав близько 19%, що доволі суттєво. Це дало змогу знизити середньозважену ставку розміщення до 18,71%», — пише Андрій Шевчишин, посилаючись на дані Михайла Ребрика, ексголови Департаменту монетарної політики та економічного аналізу НБУ. Колишній нацбанківський чиновник також зазначає, що нові правила потенційно можуть «призвести до більшого нівелювання липневого підвищення облікової ставки».
Таким чином, якщо банки не зароблятимуть більше на депозитних сертифікатах, у них може не бути достатньо аргументів для суттєвого підвищення ставок за депозитами для населення.
Гривневий депозит: користуватися далі чи відмовитись
Така обережність банкірів знову ставить перед українцями, які мають гривневі накопичення, питання: чи варто розміщувати вільні кошти на депозиті? Особливо враховуючи можливу подальшу девальвацію гривні та прогнозоване прискорення інфляції після невеликої паузи (що визнає і НБУ).
«Після сплати 18% податку на доходи фізичних осіб та 5% військового збору вкладник отримує близько 77% нарахованих відсотків. Отже, депозит зі ставкою 13% річних забезпечує близько 10% чистого доходу, вклад під 14,5% — приблизно 11,2%, а депозит зі ставкою 17-17,5% — близько 13,1-13,5%.
Відповідно, середньостатистичний депозит перестане повністю захищати гроші від знецінення, якщо річна інфляція перевищить приблизно 10-11% (за прогнозом НБУ, інфляція за підсумками 2026 року становитиме 10%, а наступного року — 6,9%. — ред.). Для найвигідніших акційних пропозицій умовною межею стане інфляція на рівні 13-13,5%. Якщо ж зростання споживчих цін залишатиметься нижчим за ці показники, гривневий вклад не лише компенсуватиме інфляційні втрати, а й приноситиме реальний дохід», — підрахував для «Мінфіну» Дмитро Замотаєв, директор департаменту роздрібного бізнесу Глобус Банку.
За його словами, схожу арифметику можна застосувати й до курсу долара.
«Наприклад, якщо вихідний курс становить 45 грн/$, то річний депозит під 14,5% після сплати податків забезпечить близько 11,2% чистого доходу. Щоб просте зберігання грошей у валюті виявилося вигіднішим, долар через рік має коштувати понад 50 грн/$. Для депозиту під 13% відповідна межа становитиме близько 49,5 грн/$, а для вкладу під 17,5% — понад 51 грн/$.
Для шестимісячного депозиту під 14,5% річних точка рівності буде нижчою: за стартового курсу 45 грн/$ долар має зрости приблизно до 47,5 грн/$ за пів року. Ці розрахунки не враховують різницю між курсами купівлі та продажу валюти. Зважаючи на валютний спред, долар повинен подорожчати ще відчутніше, щоб перекрити чисту дохідність депозиту», — розповідає банкір.
Водночас він зауважує, що курсова вигода залежить від конкретного моменту купівлі та продажу валюти, а інфляція — від фактичного зростання цін за весь строк вкладу. «Тому йдеться не про магічну цифру, після якої депозит миттєво стає збитковим, а про економічну межу, за якою його чиста дохідність уже не компенсує знецінення гривні або поступається доходу від валюти», — резюмує Дмитро Замотаєв.