Оренда з’їдає до 70% доходу: що показало опитування ВПО

Після переїзду родинам вдається знайти житло і роботу, діти йдуть до школи, побут поступово налагоджується. Проте, якщо оренда житла «з’їдає» більше половини сімейного бюджету, будь-які додаткові витрати – на лікування, ремонт чи навчання – стають серйозною проблемою. Коли ж заощадження вичерпуються, доводиться економити вже на найнеобхіднішому: продуктах і ліках.

З подібними труднощами стикається значна частина людей, які взяли участь в опитуванні Благодійного фонду «Волонтерська спілка ПОРУЧ». Наприкінці серпня 2026 року фонд дослідив фінансове становище, житлові умови, зайнятість та можливості для професійного розвитку внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та інших категорій громадян, яким надає допомогу.

На питання про фінанси та щоденні витрати відповіли 323 особи. Ще 139 долучилися до опитування щодо працевлаштування та перекваліфікації. Результати опитування не претендують на узагальнення для всіх ВПО в Україні, проте вони чітко висвітлюють системні проблеми, з якими регулярно стикається цільова аудиторія фонду, та визначають, якої саме підтримки їй бракує.

Заощадження вичерпуються, а економити доводиться на базових речах

55% учасників опитування повідомили, що регулярно змушені економити на базових потребах. Ще 18% вже не мають змоги повністю покривати ці витрати. Лише 4% респондентів оцінили своє фінансове становище як стабільне.

За останні пів року 65% опитаних скоротили витрати на продукти харчування, 60% – на ліки та медичне обслуговування. 36% економили на транспорті, а кожен п’ятий – на освіті дітей.

Для багатьох родин резерв, який міг би допомогти пережити складний період, вже відсутній. У 41% опитаних заощадження повністю вичерпані, ще 29% не мали їх після переїзду. У кожного п’ятого респондента накопичення залишилися, але майже на нулі.

Отже, близько 90% учасників опитування або вже живуть без фінансової «подушки безпеки», або перебувають на межі її вичерпання.

Державні виплати для значної частини родин залишаються критично важливими. Більше половини тих, хто відповів на запитання про допомогу, зазначили, що у разі її припинення змогли б протриматися приблизно місяць або менше. Кожен четвертий респондент вказав, що взагалі не зможе обходитися без цих виплат.

Житло поглинає найбільшу частину сімейного бюджету

Однією з найгостріших проблем для опитаних залишаються витрати на житло.

У 37% родин оренда та комунальні платежі становлять від половини до 70% їхнього доходу. Ще 22% витрачають на житло понад 70% заробленого.

За таких умов сімейний бюджет майже не залишає простору для непередбачених витрат чи заощаджень. 42% респондентів вже доводилося через брак коштів переїжджати в дешевше або менш комфортне житло. Ще 23% зараз розглядають такий варіант.

Високу вартість оренди учасники найчастіше називали головною перешкодою на шляху до фінансової самостійності (25% респондентів). Майже стільки ж (24%) вказали на проблеми зі здоров’ям. 19% заважає низька заробітна плата, а 13% – відсутність можливості залишити дитину під наглядом.

На питання про допомогу, яка б найбільше сприяла стабілізації сімейного становища, 38% обрали доступне житло, ще 33% – компенсацію оренди.

Ці відповіді набувають особливої ваги, враховуючи, що більшість учасників не розглядає нинішнє місце проживання як тимчасову зупинку. 67% планують або скоріше планують залишитися у своєму нинішньому місті чи громаді протягом наступних двох-трьох років. Повернутися додому в найближчому майбутньому планують лише 9%.

Таким чином, для багатьох родин питання житла вже не обмежується тимчасовим прихистком після переїзду. Це можливість нормально інтегруватися на новому місці та планувати життя хоча б на кілька років уперед.

Професійне життя багатьом довелося починати з нуля

Друге опитування, присвячене роботі, виявило ще одну значну проблему: професійний досвід, здобутий до переїзду, далеко не завжди вдається застосувати на новому місці.

Лише 24,5% зі 139 учасників опитування зараз працюють за спеціальністю. 22% знайшли роботу в іншій сфері, 11% працюють на посадах, що нижчі за їхню кваліфікацію. По 12% респондентів активно шукають роботу або не можуть працювати за станом здоров’я, ще 10% – через необхідність догляду за дітьми.

У третини опитаних професія після переїзду змінилася кардинально, у 23% – частково. Ще 16,5% хотіли б змінити сферу діяльності, але наразі не мають такої можливості.

Серед причин, через які люди працюють не за спеціальністю, найчастіше називали необхідність доглядати за дітьми або незручний робочий графік та вікові обмеження. Респонденти також згадували низьку заробітну плату за фахом та потребу здобути нові навички.

Вік виявився найпоширенішим фактором, через який люди відчували дискримінацію під час пошуку роботи: його вказали 33% опитаних. 22,5% стикалися з упередженим ставленням через статус ВПО, 17% – через наявність дітей.

Більше половини тих, хто відповідав на питання про співбесіди, повідомили, що роботодавці хоча б кілька разів запитували про їхні плани щодо тривалості проживання в місті та наміри повернутися додому.

Перекваліфікація: готовність є, можливості – ні

73% учасників опитування готові здобути нову професію, якщо це суттєво підвищить їхні шанси знайти роботу. Однак для багатьох таке навчання потребує ресурсів, яких наразі бракує.

28,5% опитаних зупиняє вартість навчання. 23% відповіли, що психологічно не мають сил для навчання. Ще 15% не мають чіткого уявлення про затребувані професії, 10% не можуть навчатися через необхідність догляду за дітьми.

Лише близько 12% респондентів зазначили, що їм ніщо не заважає пройти навчання.

Коли учасників запитали, що найбільше допомогло б із працевлаштуванням, третина обрала навчання або перекваліфікацію. 27% потребують бази перевірених вакансій, 14% – можливості безпосередньо спілкуватися з роботодавцями.

Відповіді бізнесу додають ще одну важливу деталь до цієї картини. Фонд окремо опитав чотири компанії-партнери. Хоча вибірка невелика, і за нею не можна робити узагальнень щодо всього ринку праці, всі чотири роботодавці виявили готовність наймати ВПО та навчати нових працівників за власний кошт. Усі також висловили зацікавленість у співпраці з фондом для отримання кандидатів, які вже пройшли первинний відбір за потрібними навичками.

Три з чотирьох компаній розглядають можливість співфінансування програм перекваліфікації. Серед бажаних форматів роботи вони назвали гнучкий графік, часткову зайнятість, стажування та оплачуване навчання.

Ці дані підказують можливий напрям роботи: розпочинати навчальні програми з урахуванням конкретної потреби роботодавців, а потім шукати серед ВПО людей, яким бракує лише певних навичок для відповідної роботи. Для частини учасників це може суттєво скоротити шлях від навчання до реального працевлаштування.

Що ці дані означають на практиці

Результати опитувань демонструють, що фінансова стійкість ВПО залежить від комплексу взаємопов’язаних чинників. Проблема нерідко полягає не лише в недостатньому доході: висока вартість житла, стан здоров’я, необхідність догляду за дітьми, втрата професії після переїзду та брак коштів на навчання можуть одночасно обмежувати можливості родин.

На основі відповідей учасників можна виділити чотири ключові напрями підтримки, які потенційно можуть дати найбільший ефект:

• Житлова підтримка: компенсація оренди, програми доступного житла або довгострокової оренди.
• Доступ до роботи: актуальні вакансії, прямий контакт із роботодавцями, гнучкий графік і часткова зайнятість.
• Перекваліфікація під конкретні вакансії: короткі навчальні програми, після завершення яких людина отримує реальну можливість працевлаштування.
• Супровід родини: допомога з доглядом за дітьми, психологічна підтримка, консультації та індивідуальний підбір програм.

Особливо важливо, що ці інструменти найефективніші не окремо, а в комплексі. Наприклад, безкоштовне навчання саме по собі може не допомогти людині, яка не має з ким залишити дитину. А працевлаштування не завжди забезпечує фінансову стабільність, якщо понад половину зарплати родина витрачає на житло.

Тому одним із найбільш перспективних підходів може стати створення персональної траєкторії підтримки: спочатку визначити головну перешкоду для конкретної людини, а вже потім комбінувати житлову допомогу, навчання, працевлаштування та інші необхідні інструменти.

Проблеми накладаються одна на одну

Проведені опитування показали, наскільки тісно пов’язані питання житла, роботи та фінансової стійкості.

Людині складно відкладати кошти, якщо більша частина доходу йде на оренду. Змінити професію важко, якщо навчання потребує оплати або немає можливості залишити дитину. Навіть приваблива вакансія може не підійти матері, яка може працювати лише за гнучким графіком. А після тривалої перерви чи переїзду частині людей потрібен час і підтримка, щоб повернутися на ринок праці.

Результати опитувань «Волонтерська спілка ПОРУЧ» використає під час розробки майбутніх програм та у роботі з партнерами. Фонд планує точніше визначати, яка допомога потрібна конкретній людині: чи це житлова підтримка, навчання, пошук роботи, встановлення контакту з роботодавцем, чи комбінація кількох таких рішень одночасно.