Перехід з сумісництва на основне місце роботи: детальний посібник
Переведення працівника, який працює за сумісництвом, на основне місце роботи потребує правильного оформлення. Часто кадровики помилково кваліфікують таку зміну як переведення, хоча це не зовсім коректно.
У законодавстві про працю сумісництво визначається як умова трудового договору, обумовлена при його укладанні. Сумісництвом вважається виконання працівником, окрім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця — фізичної особи (ч. 1 ст. 102-1 Кодексу законів про працю України; далі — КЗпП).
КЗпП визначає кілька видів переведень:
- переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (далі — організація);
- переведення на роботу в іншу організацію;
- переведення на роботу в іншу місцевість хоча б разом з організацією.
Якщо працівник залишається працювати на тій самій посаді, але змінюються умови трудового договору, поняття «переведення» не застосовується.
На сьогодні законодавство визначає поняття «основне місце роботи». Це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі (п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI).
Застрахована особа зобов’язана повідомляти страхувальника, в якого працює за основним місцем роботи, про визначення особою такого місця роботи як основного згідно з поданою заявою (до її відкликання) (п. 3-1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV).
Проте, реалізувати на практиці зміну статусу трудового договору з сумісництва на основне (і навпаки) в реєстрі застрахованих осіб неможливо через відсутність відповідного механізму. Це може спричинити проблеми, наприклад, при призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності, адже умови її оплати за основним місцем роботи та за сумісництвом відрізняються.
Єдиний законний шлях «переходу з роботи за сумісництвом на основне місце роботи» в межах однієї організації — це звільнення працівника з роботи за сумісництвом та прийняття його на ту ж посаду на основне місце роботи.
Увага!
При прийнятті сумісників необхідно подавати повідомлення до ДПС. У графі 4 «Категорія особи» повідомлення про прийняття на роботу, навпроти прізвища сумісника, зазначається цифра 2, що означає «наймані працівники без трудової книжки».
Особливу увагу слід приділити внесенню до трудової книжки працівника запису про роботу за сумісництвом.
Увага!
Запис відомостей про роботу за сумісництвом у трудовій книжці здійснюється за бажанням працівника окремим рядком (з… по… працював…) (п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58; далі — Інструкція № 58).
При внесенні запису про роботу за сумісництвом слід дотримуватися принципів хронології та змістовності. Запис про роботу за сумісництвом вноситься після звільнення працівника з цієї роботи, із зазначенням періоду роботи, місця роботи та назви посади (професії). У графі 2 трудової книжки зазначається дата внесення запису.
